Карен Бліксен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карен Бліксен
Karen Blixen
Jurij Blixen & Stravinskij.jpg
Карен Бліксен (праворуч) поряд з Юрієм Москвітіним та Ігорем Стравінським
При народженні: Karen Christence Dinesen
Псевдоніми, криптоніми: Оцеола, Ісак Дінесен, П'єр Андрезель
Дата народження: 17 квітня 1885(1885-04-17)
Місце народження: Копенгаген, Данія
Дата смерті: 7 вересня 1962(1962-09-07) (77 років)
Місце смерті: Копенгаген, Данія
Громадянство: Данія Данія
Мова творів: англійська мова, данська мова
Рід діяльності: письменниця

Ка́рен Блі́ксен, повне ім'я Карен Крістенсе фон Бліксен-Фінеке (дан. Karen Blixen, Karen Christence von Blixen-Finecke, друкувалася також під псевдонімами Оцеола, Ісак Дінесен, П'єр Андрезель, 17 квітня 1885, родинний маєток Рунгстедлунд (Rungstedlund) під Копенгагеном — 7 сентября 1962, там само) — данська письменниця.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 17 квітня 1885 року в родинному маєтку Рунгстедлунд (Rungstedlund) під Копенгагеном в заможній, освіченій родині унітаріїв. Мати — Інгеборг Вестенгольц. Батько, Вільгельм Дінесен, був офіцером, письменником і політиком. Як припускають, він був хворий на сифіліс, через що покінчив життя самогубством у 1895 році, коли Карен було 9 років. Крім Карен, яку в родині називали «Танне» (тобто «ялинка», так вона вимовляла своє ім'я «Карен» у дитинстві) батьки мали ще четверо дітей. Дітей виховували в суворому релігійному дусі, проте ще підлітком Карен дистанціювалася від церкви і разом з сестрами розвивала свої мистецькі смаки через читання, писання власних текстів та малювання.

Карен Бліксен вчилася в художніх школах Копенгагена та в Копенгагенській художній академії, а згодом продовжила студії в Парижі та Римі.

Як письменниця вона дебютувала 1907 року з публікацією казки Eneboerne під псевдонімом Оцеола. Та через брак уваги до її текстів, вона припиняє писати. 1909 року закохується без взаємності в свого двоюрідного брата, Ганса фон Бліксен-Фінеке. У грудні 1912 року вібулися її заручини з бароном Брором фон Бліксен-Фінеке, братом-близнюком її першого кохання. Наступного року Карен з майбутнім чоловіком вирішили придбати кавову плантацію М'Багаті, що й було зроблено за сприяння родини Карен. Брор Бліксен став директором фірми «Кава Карен», проте не мав особливого хисту до сільського господарства. 14 січня 1914 року Карен Бліксен прибула кораблем з Неаполя до Момбаси й того ж дня одружилася з Брором Бліксеном. Невдовзі після весілля Карен помітила, що заразилася від свого чоловіка сифілісом, що тоді був доволі поширеною хворобою. Через те, що для лікування в Африці не було належних умов, 1915 року вона повертається до Данії. 1918 року вона повертається в Африку зі своїм братом Томасом Дінесеном, який допомагав у веденні господарства й прожив разом з подружжям Бліксенів до 1923 року. Водночас подружжя знаходило дедалі менше спільної мови, зокрема через катастрофічне господарювання Брора Бліксена та його часту подружню невірність, на яку Карен закривала очі. Врешті 1925 року Карен і Брор розлучилися, хоча й зберегли дружні стосунки.

Гори Нгонг, куди Карен Бліксен ходила на полювання разом з Денісом Фінчем Гаттоном

Ще 1918 року Карен познайомилася з пілотом Британських повітряних сил Денісом Фінчем Гаттоном, з яким пережила велике кохання. 14 травня 1931 року Деніс Фінч Гаттон загинув в авіакатастрофі у віці 44 роки. Завдяки Денісу Карен Бліксен познайомилася з принцом Вельським, майбутнім королем Великої Британії Едуардом VIII.

Ферма Бліксенів дедалі більше занепадала, тож довелося її продати. У липні 1931 року Карен Бліксен назавжди покинула Африку, повернувшись через Марсель до Данії. Карен мала відчуття цілковитої особистої поразки через фінансову та родинну руїну. Аби заповнити порожнечу, знову почала писати. Після численних відмов, її збірка «Сім готичних оповідань» була прийнята 1934 року до друку американським видавцем Робертом Гаасом. Збірка була підписана псевдонімом «Ісак Дінесен». Американські читачі з великим захопленням сприйняли книгу Бліксен, тож вона продовжила свою письменницьку діяльність.

Після Другої світової війни родинний маєток, в якому мешкала Бліксен, став осередком невеликого літературного салону, до якого вчащали молоді данські літератори й інтелектуали з кола авторів журналу Heretica. Поступово Карен Бліксен стає однією з провідних постатей літературного життя Данії.

1959 року Карен Бліксен, незважаючи на слабість і хворобливий стан, вирішила відвідати США, де мала тріумфальний прийом. Вона навіть змогла здійснити давню мрію: познайомитися з Мерилін Монро та її чоловіком Артуром Міллером.

1961 року Бліксен відвідала Париж. 7 вересня 1962 року вона померла. Похована в парку свого маєтку.

Твори[ред.ред. код]

  • Seven Gothic Tales (1934)
  • Out of Africa (1937, автобіографічна проза, екранізована Сідні Поллаком, 1985)
  • Winter's Tales (1942).
  • The Angelic Avengers (1947, роман-притча).
  • Last Tales (1957)
  • Anecdotes of Destiny (1958)
  • Shadows on the Grass (1960).
  • Ehrengard (1963, роман, посмертно).
  • Carnival: Entertainments and Posthumous Tales (1977, посмертно).
  • Daguerreotypes and Other Essays (1979, есе, посмертно).
  • Letters from Africa, 1914–1931 (1981, листування, посмертно).
  • Karen Blixen i Danmark: Breve 1931–1962 (1996, листування, посмертно).

Пошанування[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Migel P. Titania: The Biography of Isak Dinesen. New York: Random House, 1967.
  • Thurman J. Isak Dinesen: The Life of a Storyteller. New York: St. Martin's Press, 1982.
  • Karen Blixen/Isak Dinesen: Tradition, Modernity, and Other Ambiguities: Proceedings of the International Symposium on Karen Blixen/Isak Dinesen. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1985.
  • Aiken S.H., Stimpson C.R. Isak Dinesen and the Engendering of Narrative. Chicago: University of Chicago Press, 1990.
  • Rasmussen R. Karen Blixen et l'art du récit. Odense: Odense UP, 1998.
  • Henricksen L. Blixikon: An A to Z guide to the Life and Works by Karen Blixen/Isak Dinesen. Copenhagen: Gyldendal, 1999.
  • Brantly S.C. Understanding Isak Dinesen. Columbia: University of South Carolina Press, 2002.
  • Арендт Х. Ісак Дінесен// Люди в темні часи. М.: Московська школа політичних досліджень, 2003, з.112-129.

Посилання[ред.ред. код]