Каринська Варвара Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каринська Варвара Андріївна
Ім'я при народженні Варвара Андріївна Жмудська
Дата народження 3 жовтня 1886(1886-10-03)
Місце народження Харків
Дата смерті 18 жовтня 1983(1983-10-18) (97 років)
Місце смерті Нью-Йорк
Громадянство США США
Жанр модельєр одягу і театральних костюмів
Навчання Харківський університет
Напрямок реалізм



Каринська Варвара Андріївна (Каринська Барбара) ( англ. Barbara Karinska; * 3 жовтня 1886, Харків — † 18 жовтня 1983, Нью-Йорк) — американська дизайнерка одягу, авторка сценічних костюмів для кіно та балету, зокрема, співавторка сучасної балетної пачки, загальноприйнятої у світі.

Володарка премії «Оскар» (1948) за дизайн костюмів для фільму «Жанна д'Арк».

Біографія[ред.ред. код]

На Батьківщині[ред.ред. код]

Народилася в сім’ї харківського купця-мільйонера Андрія Яковича Жмудського (третя з 10 його дітей, найстарша донька).

З дитинства захоплювалася вишиванням.

Вивчала право в Харківському університеті.

1908 — вийшла заміж за Олександра Мойсеєнка, сина іншого заможного харківського промисловця, але її чоловік помер 1909 року, через кілька місяців після народження їхньої доньки Ірини.

1910 — виграла судовий процес зі своїм старшим братом, Анатолієм, власником газети "Утро", й отримала опіку над його дворічним сином Володимиром. Володимир і Ірина виховувалися як брат і сестра.

Невдовзі Варвара знову вийшла заміж за видатного харківського адвоката-криміналіста М. Каринського. З успішним розвитком його правничої практики 1915 року сім'я Каринських перебралася до Москви, де Варвара придбала простору квартиру. Практика Каринського процвітала, а Варвара тим часом цілковито віддалася мистецтву. Вона була господинею салону, який приймав інтелігентну публіку щовечора після театральних чи балетних вистав. Вона розвивала свою власну художню техніку, де використовувала комбінацію шматків кольорової шовкової марлі з фотографіями та малюнками. Темою її перших робіт був балет. Після тривалого самовдосконалення вона виставила 12 своїх робіт у популярній московській галереї і мала успіх - як матеріальний, так і в критиків.

Після Лютневої революції 1917 р. М.Каринського призначили міністром юстиції Тимчасового уряду Росії та головою апеляційного суду Петроградського округу. У 1919-1920 р. він займав високі посади на територіях, контрольованих Добровольчою армією. У цей час життя Варвари, Ірини й Володимира точилося між Харковом і Сімферополем. Після захоплення Криму червоними сім'я вимушено роз'єдналася - М.Каринський емігрував, а Варвара з дітьми залишилася в країні більшовиків і невдовзі заочно розлучилася з чоловіком-"білогвардійцем".

1921 — Варвара повернулася до Москви, де зустріла й одружилася з Володимиром Мамонтовим, сином одного з найбагатіших московських дореволюційних промисловців. В умовах НЕПу Каринська знову відкрила салон, де збиралися митці, інтелектуали й навіть урядовці, а також модельне ательє з пошиття одягу й капелюшків haute-couture, антикварну крамницю та школу вишивання. Втім, невдовзі радянська влада націоналізувала останню.

За кордоном[ред.ред. код]

1928 — за підтримки наркома освіти Радянської Росії А. Луначарського В. Каринський вдалося організувати виїзд своєї сім'ї за кордон СРСР під виглядом організації виставки робіт її учнів у країнах Європи. Після недовгого перебування в Берліні та Брюсселі вона опинилася в Парижі (1930).

1939 — переїхала з родиною до Нью-Йорку.

Працювала з Сальвадором Далі, Марком Шагалом та іншими художниками. Виконувала костюми для трупи “Балле рюс де Монте-Карло” та інших балетних труп.

У 1940—1970-х роках робила майже всі костюми до постановок засновника Школи американського балету Джорджа Баланчина, спочатку за ескізами художників, потім все частіше самостійно: “Вальс” (1951), “Шотландська симфонія” (1952), “Лускунчик” (1954), “Блискуче алегро”, “Дивертисмент № 15” (обидва 1956), “Па де де Чайковського” (1960), “Сон у літню ніч” (1962), “Коштовності” (1967), “Другий концерт Чайковського” (1973). Окрім роботи в New York City Ballet, виконувала сценічні костюми для різних танцювальних колективів, мюзиклів на Бродвеї та фільмів у Голлівуді.

Каринська створила костюми до майже 50 балетів і зробила переворот в балетній моді.

Танець вимагав все більшої свободи і пластики. Тому Каринська почала використовувати м’які спідниці, які не заважали рухам танцівниці, і водночас створювали необхідну атмосферу і настрій вистави.

Каринська зробила саме ту пачку, яка сьогодні є у світі загальноприйнятою. Вона відходила від обручів, від балетних пачок, зроблених на кшталт парасольок зі спицями. Робила багатошарові пачки, які були легкими, без обручів, зберігали форму, показували і талію, і ноги балерини. Також модифікувала корсет.

1948 — була удостоєна вищої нагороди Американської Кіноакадемії — премії «Оскар» (за дизайн костюмів для фільму «Жанна д'Арк», США).

1952 — була номінована на «Оскар» за костюми до фільму-балету «Ганс Крістіан Андерсен».

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • 2003 — у Харкові утворили Фонд ім. Варвари Каринської
  • 2004 — засновано Міжнародний фестиваль моди і театрального костюма ім. Каринської
  • 2005 — у Харкові на колишньому будинку родини Жмудських (вул. Пушкінська, 31) встановлено меморіальну таблицю на честь Варвари Каринської

Посилання[ред.ред. код]