Карломан I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карломан
Карломан

Час на посаді:
24 вересня 768 — 4 грудня 771
Попередник Піпін III Короткий
Наступник Карл Великий


Батько Піпін III Короткий
Мати Бертрада Ланська (Berthe de Laon)[1]
Діти син: Піпін, Сіагрій
дочка: Емма

Карлома́н (фр. Carloman; 751(0751) — 4 грудня 771) — король франків з 768 року, з династії Каролінгів.

Біографія[ред.ред. код]

Деньє часів правління Карломана

Карломан був другим сином Піпіна Короткого і Бертради Лаонської, а також був молодшим братом Карла Великого.

За розділом, зробленим Піпіном перед смертю 768 року, Карломан отримав на перший погляд компактний, а фактично різнорідний блок земель, що охоплює територію від Суассона до Марселя і від Тулузи до Базеля, тобто Ельзас, Бургундію, Прованс, так звану Готію, східну частину Аквітанії, Алеманнію й, ймовірно, південні частини Австразії та Нейстрії.

З самого початку царювання між братами встановилися погані відносини. Під час походу Карла 769 року для приборкання повстання в Аквітанії Карломан не надав йому обіцяної допомоги, чим накликав на себе звинувачення у підступності. Угода між братами, що була укладена 770 року, завдяки сприянню їх матері Бертруди, дозволила їм деякий час проводити спільні дії щодо італійської політики, проте вона скоро знову розпалася — ймовірно, у зв'язку зі справами Італії, де Карломан був більш схильний підтримувати лангобардів, а Карл — папу. Між братами вже була готова спалахнути війна, коли 4 грудня 771 року Карломан помер у своєму палаці Самуссі й був похований в базиліці Святого Ремігія в місті Реймсі. Королівство Карломана захопив його брат Карл, а його дружина Герберга і син Піпін, що народився 770 року, знайшли притулок у короля лангобардів Дезидерія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Французька назва Laon передається українською як Лан

Література[ред.ред. код]

  • Abel-Simson. Die Jahrbücher d. fränkischen Reiches unter Karl d. Grossen (част. I, 2-е видання) — 1887. — P. 768–771.
  • Pierre Riché, Les Carolingiens, une famille qui fit l'Europe, Paris, Hachette, coll. « Pluriel », 1983 (réimpr. 1997), 490 p. (ISBN 2-01-278851-3).
  • Jean-Charles Volkmann, Bien connaître les généalogies des rois de France, Éditions Gisserot, 1999 (ISBN 2-877472086).
  • Michel Mourre, Le Petit Mourre. Dictionnaire d'Histoire universelle, Éditions Bordas, avril 2007 (ISBN 978-2-04-732194-2).