Карлос Ромуло
| Карлос Ромуло | |
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 20 вересня 1949 — 19 вересня 1950 | |
| Попередник | Герберт Вір Еватт |
| Наступник | Насролла Ентезам |
|
Міністр закордонних справ Філіппін
|
|
| Час на посаді: | |
| 1950 — 1952 | |
| Попередник | Хоакін Мігель Елісальде |
| Наступник | Хоакін Мігель Елісальде |
|
Міністр закордонних справ Філіппін
|
|
| Час на посаді: | |
| 1968 — 1984 | |
| Попередник | Нарсісо Рамос |
| Наступник | Мануель Коллантес |
|
|
|
| Народилася | 14 січня 1899 Камілінг, Тарлак, Філіппіни |
| Померла | 15 грудня 1985 Маніла, Філіппіни |
| Громадянство | Філіппіни |
| Професія | дипломат |
Карлос Пен'я Ромуло ( 14 січня 1899, Камілінг, Тарлак, Філіппіни — 15 грудня 1985, Маніла, Філіппіни) — філіппінський політик і дипломат, міністр закордонних справ Філіппін (1968—1984).
Біографія [ред.]
У 1918 році закінчив Філіппінський університет, отримавши ступінь бакалавра мистецтв, у 1921 р. - Колумбійський університет, отримавши ступінь магістра мистецтв в області педагогіки, в 1935 р. захистив почесний ступінь доктора юридичних наук в університеті Нотр-Дам, штат Індіана; у 1946 р. - почесний ступінь доктора літератури в коледжі Роллінс, Флоріда; у 1948 р. - почесний ступінь доктора філософії в Афінському університеті, Греція; і в квітні 1949 р. - почесний ступінь доктора права у Філіппінському університеті.
З 1931 р. на журналістській роботі. У 1937-1941 рр. - видавець газет в Манілі. у 1943-1944 рр. - секретар із питань інформації і громадських зв'язків в адміністрації президента Мануеля Кесона. У 1944-1946 рр. - комісар-резидент Філіппін в Сполучених Штатах Америки. У 1944-1945 рр. - виконувач обов'язків міністра державної просвіти.
Під час Другої Світової війни: особистий ад'ютант генерала Макартура. У вересні 1944 р. стає бригадним генералом. Брав участь у висадці в Лейті і звільненні Маніли.
Глава делегації Філіппін на першій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй в Лондоні (січень-лютий 1946 рік) і на усіх подальших сесіях. В ході третьої чергової сесії в Парижі у вересні-грудні 1948 року і в Нью-Йорку в квітні 1949 року обирався головою спеціальних комітетів з політичних питань і питань безпеки. Обирався Головою четвертої чергової сесії, яка відкрилася 20 жовтня 1949 року в Нью-Йорку; підписав від Філіппін Бреттон-вудське угоду в 1945 році.
Делегат від Філіппін на Конференції Адміністрації Організації Об'єднаних Націй з питань допомоги і післявоєнного відновлення, що відбулася у березні 1940 року в Атлантік-Сіті; у 1946 році - глава делегації Філіппін на Лондонській конференції із зруйнованих районів. У березні-квітні 1948 року - глава делегації Філіппін і Голова Конференції Організації Об'єднаних Націй з питання про свободу інформації, Женева. У січні 1949 року делегат від Філіппін на Конференції, що відбулася в Делі, з Індонезії.
У 1950-1952 рр. - міністр закордонних справ Філіппін.
У 1952-1953 рр. - посол в США і постійний представник при ООН. У 1953 р. пішов з поста постійного представника в ООН і посла, щоб виставити свою кандидатуру на виборах президента країни, але зняв її на користь Рамона Магсайсая.
У 1954 р. призначений особистим послом президента Магсайсая у Вашингтоні і залишився на цій посаді при президентові Карлосі Гарсії. Велику частину того ж періоду був постійним представником Філіппін при ООН.
У 1962-1968 рр. - президент Філіппінського університету.
У 1968-1984 рр. - міністр закордонних справ Філіппін.
Політична публіцистика [ред.]
Автор театральних п'єс і підручників англійської мови. Основні твори:
- "Приливи і відливи на Далекому Сході" (Changing Tides in the Far East, 1928);
- "Реалістична переоцінка філіппінської проблеми" (A Realistic Re - examination of the Philippine Problem, 1934);
- "Я бачив падіння Філіппін" (I Saw the Fall of the Philippines, 1942);
- "Мати Америка" (Mother America, 1943);
- "Мої брати американці" (My Brother Americans, 1946);
- "Дивіться, як підіймаються Філіппіни" (See the Philippines Rise, 1946);
- "Єдині" (The United, 1951);
- "Розповідь про Магсайсає" (The Magsaysay Story, 1956);
- "Місія в Азії" (Mission to Asia, 1964).
У 1942 р. отримав Пулітцерівську премію в області журналістики за серію статей про передвоєнну поїздку по країнах Далекого Сходу.
