Карло Крівеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Карло Крівеллі
Carlo Crivelli
Carlo Crivelli 050.jpg
Ім'я при народженні Carlo Crivelli
Дата народження 1435?
Місце народження Венеція
Дата смерті 1495 ?
Місце смерті Асколі Піченто
Національність італієць
Громадянство Італія
Напрямок Відродження
Роки творчості 1455-1594
Твори вівтарі, фрески, портрети


Карло Крівеллі (італ. Carlo Crivelli 1430/1435 ?, Венеція - 1495 ?) - італійський художник доби раннього Відродження.


Життєпис. Ранні роки[ред.ред. код]

Марія Магдалина, деталь поліптиха Св. Франциска Монтефьоре, 1470 р.

Точної дати народження художника не встановлено. Відомо лише, що походив з родини художника Якопо Крівеллі. Мав брата - Вітторіо Крівеллі. Відомостей про навчання не маємо теж. Ймовірно, це навчання і праця під керівництвом батька. Мали вплив на свідомість художника і твори венеціанських майстрів - Альвізе Віваріні, Джентіле Белліні, які той міг бачити в церквах Венеції.

Скандальний документ[ред.ред. код]

Перший документ щодо художника - має скандальну славу і є свідоцтвом могутніх пристрастей і палких почуттів, на які той був здатний. Карло викрав дружину моряка, яку покохав, мав з нею статеві стосунки, порушивши в очах католицької церкви і сусідів - моралістів святі настанови чужого подружнього життя. Любовна пригода закінчилася для молодого художника судом, судовим покаранням у шість місяців ув'язненя і грошовим штрафом ( наче кохання лікується тюремним ув'язненням ). Перше свідоцтво щодо художника датоване березнем 1457 року.

Вимушена еміграція[ред.ред. код]

Марія Магдалина. Маастріхт.

Після місяців ув'язнення був вимушений покинути Венецію, рятуючись від осуду і рятуючи власне життя. Молодик перебрався у венеціанські володіння в Далмацію, де працював в місті Зара. У «вигнанні» разом з ним жив і працював брат Вітторіо.

Повернення в Італію[ред.ред. код]

Близько 1468 року художник повернувся в Італію і працює в провінційних містах - Асколі, Фермо, Камерно. Близько 1478 року від оселився в місті Асколі, де придбав власний будинок. Був одружений і мав сина, що помер. Дружину художника після 1495 року рахували удовою.

Посмертне ставлення[ред.ред. код]

Венеціанська школа живопису, що мала повільний шлях розвитку впродовж 15 століття, зробила велетенський крок уперед на зламі 15-16 століть і набула якісних змін. Це відбулося завдяки велетенським зусиллям і творчій напрузі Джованні Белліні, Джорджоне, Тиціана, Лоренцо Лотто. Більшість венеціанських художників 15 століття були забуті, серед них і Карло Крівеллі. Новому століттю не були потрібні суворі святі Карло Крівеллі, наче закуті в металевий одяг, з янголами, нібито висіченими з каменю. Забуття утрималося до 19 століття, коли твори майстра повернули в історію венеціанського і європейського мистецтва італійські дослідники абат Ланци та Аміко Річчі.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Мадонна з немовлям. Св. франциск Ассізький
Св. Єронім і Св. Августин. Галерея Академії, Венеція.

Джерела[ред.ред. код]

  • Арсенишвили И.В. Карло Кривелли — М.: Искусство, 2000. — 144 с. — ISBN 5-210-02546-2.
  • Дзуффи С. Возрождение. XV век. Кватроченто — М.: Омега-пресс, 2008. — С. 260—261. — 384 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-465-01772-5.
  • Philip Hendy: Die National-Galerie London. Gütersloh: Bertelsmann.
  • Die berühmtesten Gemälde der Welt. Bergisch Gladbach: Imprimatur Druck- und Verlagsgesellschaft, 1976.
  • Ronald Lightbown: Carlo Crivelli. New Haven, London 2004: Yale University Press

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]