Карл-Теодор цу Ґуттенберґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл-Теодор цу Гутенберг

Карл-Теодор цу Ґутенберґ (більш повно: Карл Теодор Марія Ніколаус Йоган Якоб Філіп Франц Йозеф Сільвестер Фрайхер фон унд цу Ґутенберґ, нім. Karl-Theodor ... Freiherr von und zu Guttenberg) (нар. 5 грудня 1971(19711205), Мюнхен) — німецький політик, член Бундестагу (2002 —2011), генеральний секретар ХСС (листопад 2008 — лютий 2009), міністр економіки та технології (лютий —жовтень 2009), міністр оборони ФРН (жовтень 2009 — березень 2011) в уряді Ангели Меркель.

Афера з докторською дисертацією (плагіат) виклакала політичний скандал, гострі дебати у всьому суспільстві і призвела до відставки К.-Т. цу Ґуттенберґа з усіх посад (1 березня 2011).

Біографія[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Походить з франконського аристократичного роду Ґутенберґ, що веде свій родовід, згідно з архівними свідченнями, з 1158 року (щоправда деякі ЗМІ критично уточнюють, що того часу предки Ґуттеберґа були лише поплічниками «лицарів»-розбіників[1]). В 1700 р. його предки отримали від кайзера Леопольда I титул «фрайгер», що в табелі шляхетності відповідає титулу барон. Його прадід Карл Людвиг фон унд цу Ґуттенберґ (1902–1945) був переконаним монархістом, брав участь в змові проти Гітлера влітку 1944, за що був страчений гестапо. Його дід, котрий звався також Карл Теодор, був урядовцем — в 1960-х роках займав посаду держсекретаря в відомстві відомого своїм нациським минулим бундесканцлера Курта Ґеорґа Кісінґера. Його батько, Енох цу Ґуттенберґ — за фахом диригент, володар великих нерухомостей. Мати — графиня Крістіане фон унд цу Ельтц (нар. 1951). В 1977 батьки розлучились, після чого мати другим шлюбом одружилася з Адольфом Хенкель-фон Ріббентропом (сином Йоахима фон Ріббентропа та онуком індустріального магната Отто Хенкеля). А батько одружився з італійською диригенткою Любкою Біяджіоні. Після розлучення батьків, юний Карл-Теодор ріс разом зі своїм молодшим братом Філіпом (нар. 1973) у свого батька в фамільному замку Ґуттенберґ, що знаходиться в однойменному селищі Ґуттенберґ, адміністративний район Кульмбах (Верхня Франконія). Від інших шлюбів батьків він має ще чотирьох прийомних братів та сестер. 2010 року діловий часопис «Manager Magazin» оцінив власність батька Еноха в 400 млн євро, причисливши його до «500 найбагатших німців».

За конфесією, як і більшість баварців, належить до римо-католицької церкви.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

За освітою правник, у 2007–2011 роках мав науковий ступінь доктора права[2]. Серед близьких колег має прізвисько КТ.

Одружений, має двох дочок (2001 і 2002 р.нар.). Дружина — Штефанія фон Бісмарк-Шьонхаузен (походить з роду Бісмарків).

  • Військову службу солдатом ніс в горно-стрілецьких військах Бундесверу в Міттенвальді. Після додаткового 6-місячного навчального курсу отримав Військове звання штабний унтер-офіцер запасу
  • Університетська штудія з фаху «політологія та право», держекзамен з фаху, докторська дисертація з фаху «право» (січень 2007)
  • Керуючий справами фірми «Guttenberg GmbH» в Мюнхені (до 2002)
  • Член наглядової ради акціонерного товариства Рьонської кліники (до 2002)
  • Вільний журналіст часопису DIE WELT (до 2002)

Політична кар'єра[ред.ред. код]

  • Член робочої групи ХДС/ХСС з комунальної політики
  • Віце-президент товариства Південно-Східної Європи (до 2005)
  • Член Комітету з закордонних справ (по листопад 2008)
  • Замісник голови цього ж комітету
  • Замісник голови Комітету з оборони
  • Головуючий франції ХДС/ХСС в комітеті з закордонних справ Бундестагу (2005 — листопад 2008)
  • Речник фракції ХДС/ХСС з контролю з питань роззброєння та контролю за нерозповсюдженням зброї (по лист. 2008)
  • Голова земельного комітету з зовнішньої політики ХСС (по грудень 2008)
  • Голова німецько-британської парламентської групи
  • Член Парламентських зборів Ради Європи та Західноєвропейського союзу
  • Федеральний міністр економіки та технології (лютий-жовтень 2009)
  • Федеральний міністр оборони (жовтень 2009 — березень 2011)

Міністр оборони[ред.ред. код]

На час свого призначення на пост міністра оборони, 28 жовтня 2010, став самим молодим головою цього міністерства в історії ФРН. Він стоїть за посилення німецького контингенту військ в Афганістані. Він також став ініціатором корінної структурної реформи та модернізації Бундесверу. За реформою Бундесвер повинен з війська загальної мобілізації (військовий обов'язок) перетворитися у професійну армію та відповідно чисельно скоротитися. У цій позиції міністр придбав як прихильників так і критиків.

Популярність[ред.ред. код]

Згідно з аналізом часопису «Der Stern» у червні 2009 Ґутенбурґ посідав серед німецьких політиків 3 місце, маючи 61% підтримки серед населення ФРН.

На останніх виборах у Бундестаг (вересень 2009) Карл Ґуттенберґ здобув у своєму виборчому окрузі Клумбах (Верхня Франконія) 68,1% голосів виборців. Це був найкращий результат на всю Бундес-республіку.

Починаючи з кінця 2010 року масові опитування населення ФРН вказують на його стійку найвищу популярність серед інших німецьких політиків ФРН. Його рейтинг перевищує рейтинг канцлера Ангели Меркель. Карл цу Ґутенберґ здобув неофіційне звання «самого любимого політика» сучасної Німеччини. Багато політичних ЗМІ-коментаторів неодноразово називали його «потенційним майбутнім канцлером».

Партійна еліта ХДС/ХСС пов'язує з фігурою Ґутенберґа великі надії. Голова партії ХСС, що останнього часу перебуває в кризі, прем'єр-міністр Баварії Хорст Зеєхофер натякнув Ґутенберґу, що наступного року той може вже замінити Зеєхофера на посаді голови партії. Ангела Меркель реально враховуючи реальний стан — втрату партією ХДС популярності та реальність втрати канцлерського крісла, теж ставить на молодого міністра. В партійних кулуарах Ґутенберґа вже почали звати «рятівник» та «канцлер резерву».[3]

Чимало німецьких часописів вважають популярність подружжя Ґуттенберґів прикладом феномена ґламурності в сучасній політиці.

Скандали та афери[ред.ред. код]

Випадок у Гіндукуші[ред.ред. код]

Випадок з вітрильником «Ґорьх-Фок»[ред.ред. код]

На початку 2011 після загибелі в наслідок нещасного випадку однієї з кадеток трьохмачтового вітрильника міністерства оборони «Ґорьх Фок», міністр Ґуттенберґ рішуче звільнив з поста командира вітрильніка капітана Норберта Шольця. Всього останнього часу на вітрильнику це вже був другий випадок загибелі дівчини-кадета. Згодом Карл цу Ґутенберг своїм міністерським указом також вивід щогловик «Ґорьх Фок» з складу військово-морського флоту ФРН. Цей рішучій адміністративний захід викликав критику з рядів як політичних опонентів з лівих партій Бундестагу, так і з боку професійних військових — професійної спілки офіцерів Бундесверу. Офіцери скаржилися на поспішність заходів, недостатнє попереднє розслідування та аналіз випадку.

Звинувачення в плагіаті[ред.ред. код]

Всередині лютого 2011 професор політології багатьох німецьких університетів, голова «Німецького товариства дослідження політичної думки» професор. Барбара Ценпфеніг звинуватила Карла цу Гуттенберга у плагіаті. За Барбарою Ценпфеніг, Гуттенберг списав без посилання на джерело великий шмат тексту вступної частини своєї докторської дисертації[4] із статті Б.Ценпфеніг 1997 року у часописі Frankfurter Allgemeine Zeitung[5][6]. Бременський професор-правник Андреас Фішер-Лескано також знайшов у дисертації Гутенберга чимало «позиченого» тексту, а всього аналітики нарахували спочатку понад 20, потім 80 порушень[7], а інтернет-мережна спільнота ентузіастів виклала на платформі GuttenPlag Wiki[8] на 475 сторінках дисертації загалом 286 сторінок (абзаців та цілих пасажів) — або 72,77% плагіату від об'єму всієї дисертації (стан на 20.02.2011)[9].

Внаслідок скандалу:

  • Дисертаційна комісія університету Байройта розпочала розслідування дисертації на предмет плагіату.
  • Бундесканцлер Ангела Меркель зажадала від К.Гутенберга відповіді
  • Лідери політичних фракцій опозиції зажадали відставки Гутенберга. Лідер фрації «партіх зелених», колишній міністр Юрген Триттін: «…рівень вимог до підлеглих не відповідає рівню вимог та масштабу, котрі Гутенберг ставить до себе»
  • У прокуратуру міста Байройт надійшли дві заяви на порушення Карлом Гутенбергом Конституційного Закону про інтелектуальну власність.
  • Сам Карл Гутенберг у короткій TV-заяві вдень 18 лютого 2011 визнав, що…
    Моя дисертація, створена мною особисто, не є плагіатом і я з усією рішучістю відкидаю цей закид. Вона народжувалась упродовж семи років у копіткій роботі, паралельно з моєю професійною і депутатською діяльністю як молодого батька, і, безумовно, в ній є помилки. …За кожну з помилок мені самому соромно найбільше, …я ніколи свідомо не вводив в оману і не приховував чужого авторства. …Якщо хтось почувається ображеним через це, або унаслідок некоректного набору чи цитування, або через пропущене посилання, за загалом 1300 посилань та 475 сторінок, то мені щиро шкода. …Я буду активно допомагати розслідуванню, …я тимчасово не буду користуватися титулом «доктор» до кінця розслідування[10].[11][12]
Перша реакція німецьких ЗМІ
  • Оглядачі згадали, що і дисертація Гельмута Коля свого часу викликала посмішки, так як звалася вона «дуже провінційно» і посилалася тільки на тексти англомовних авторів, котрих Гельмут Коль навряд чи зміг сам всі прочитати.
  • Згадана була також дисертація Путіна, котра була просто нахабно скопійована з американських джерел. Сам колишній російський президент у своїй відповіді перевів «провину» на своїх підлеглих.
Слухання Бундестагу від 23 лютого 2011 р.
Комісія університету Байройта визнала факт плагіату

Відставка[ред.ред. код]

1 березня 2011 року Карл-Теодор цу Ґуттенберґ подав у відставку з посади міністра оборони та з усіх інших політичних посад, включно депутата Бундестага.[13][14]

Незважаючи на це, президент університету Байройт проф. Р. Борманн сказав, що дисертаційна комісія університету і далі проводитиме розслідування на предмет свідомого плагіату[15]

Від'їзд з Німеччини[ред.ред. код]

Внаслідок скандалу Карл-Теодор цу Ґуттенберґ разом з дружиною і дітьми покинув Німеччину та подався до США. Там він купив собі будинок у штаті Коннектикут. Конкретна його адреса європейським ЗМІ невідома. Згодом, як стало пізніше відомо, він став працювати на американську аналітичну компанію Center for Strategic and International Studies (CSIS). В грудні 2011 єврокомісарша Нелі Крус (Neelie Kroes, Нідерланди, НПСД) взяла його в свій штат «радником з питань інтернету»[16][17].

Торт в обличчя[ред.ред. код]

В період короткочасного перебування на батьківщині в лютому 2012 в одному з берлінських кафе невідомий підійшов до Гуттенберга і заїхав йому в обличчя кремовим тортом. Гуттенберг не розгубився, не став кликати охорону, що була поруч, а покоштувавши торт пальцями з обличчя та облизавши їх, промовив: «Я вже боявся що тут зголоднію. Але ця людина пожаліла мене. Який чудовий Шварцвальдський вишневий торт! Наступного разу будь ласка з вершковим сиром»[18]. Цей інцидент під назвою «малий торт замість багатьох слів» (нім. Kleine Torte statt vieler Worte) був опублікований на YouTube[19]

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Standart.at — «Політичний гламур»(нім.)
  2. У зв'язку з встановленим плагіатом, дисертаційна комісія університету Байройта своїм рішенням від 24-го лютого 2011 р. позбавила К.-Т. цу Ґуттенберґа наукового ступіня та звання «доктор права»
  3. Bild.De: Яку посаду штурмуватиме Ґуттенберґ 2011 року?(нім.)
  4. Дисертацію «доктора права» Карл-Теодор цу Гутенберг захистив в університеті Байройт в 2007 році з найвищою оцінкою 'summa cum laude' («з найвищою відзнакою» — лат). Тема дисертації: «Конституція та конституційний договір. Ступіні конституційного розвитку в США і ЄС»
  5. Frankfurter Allgemeine Zeitung: Початок списано в F.A.Z.
  6. Passauer Neue Presse — Guttenberg kopierte auch bei Passauer Professorin
  7. Netwelt.de — Plagiate: Netzgemeinde durchsucht Doktorarbeit von zu Guttenberg
  8. GuttenPlag Wiki: викладені для порівняння окремі плагіат-сторінки
  9. GuttenPlag Wiki: Графік щоденного моніторінгу плагіату на кінець 21-го лютого 2011
  10. Die Zeit: Промова Ґутенберґа дослівно(нім.)
  11. WDR: Гутенберг не хоче у відставку(нім.)
  12. Німецька хвиля: Цу Ґуттенберґ тимчасово відмовився від вченного звання(укр.)
  13. Офіційна заява на сайті Міністерства оброни ФРН(нім.)
  14. Міністр оборони Ґутенберґ подає у відставку Süddeutsche Zeitung, 1.03.2011(нім.)
  15. WELT-Online: Університет Байройт продовжує розслідування(нім.)
  16. FOCUS: Карл-Теодор цу Ґутенберґ буде радником з інтернету(нім.)
  17. FOCUS: «Козел в ролі садівника»: Як інтернет-спільнота знущається з інтернет-радника Ґутенберґа(нім.)
  18. Focus: Störattacke: Aktivisten schmieren Guttenberg Torte ins Gesicht. 03.02.12
  19. YouTube: Guttenberg in Berlin getortet
  20. Award winners 2010

Посилання[ред.ред. код]