Карл-Християн Саксонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл-Християн
Карл-Християн
Портрет Карла-Християна
Armoiries Saxe2.svg
Герцог Курляндії і Семигалії
1758 — 1763
Попередник: Людовік-Ернст
Наступник: Ернст-Йоганн Бірон
 
Національність: німець
Віросповідання: лютеранин
Народження: 13 липня 1733(1733-07-13)
Дрезден, Саксонія
Смерть: 16 червня 1796(1796-06-16) (62 роки)
Дрезден, Саксонія
Похований: монастир Марієнштерн
Династія: Веттіни

Ка́рл-Христия́н Саксо́нський (нім. Karl Christian von Sachsen; 13 липня 1733(17330713)16 червня 1796) — саксонський курпринц, герцог Курляндії і Семигалії (17581763), польський королевич. Представник Альбертинської гілки німецької династії Веттінів, що були курфюстами Саксонії. Син Августа ІІІ, саксонського курфюста, обраного королем польським і великим князем литовським. Народився у Дрездені, Саксонія. Помер у Дрездені, Саксонія. Учасник Семирічної війни 17581763 років проти Пруссії. Отримав герцогський трон за підтримки батька і російської імператриці Єлизавети Петрівни. Він розгульний спосіб життя і управління. 1762 року, після інтронізації Катерини ІІ, став ворогувати з російським двором, що прагнув передати Курляндію і Семигалію екс-герцогу Ернсту-Йоганну Бірону. 1763 року втік із герцогства до Саксонії. По смерті батька безупішно намагався посісти польський трон і повернути герцогство. З 1768 року брав участь у Барській конфедерації. Помер у Дрездені. Похований у монастирі Марієнштерн.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Карл-Християн народився 17 липня 1733 року в Дрездені, в родині Августа ІІІ, курфюста саксонського, та його дружини Марії-Йозефи Габсбург, ерцгерцогині австрійської. Хлопчик був пятим сином у сімї, але третім серед тих, що доросли до повноліття. Повним іменем принца було Карл-Християн-Йосиф-Інгац-Євген-Франц-Ксавєр (нім. Karl Christian Joseph Ignaz Eugen Franz Xaver).

Батьки Карла-Християна готували для нього карєру військового. Під час Семирічної війни, у 17561757 роках, він брав участь на боці австрійської армію в боях проти Пруссії. 1758 року Карл-Християн переїхав де Російської імперії, в Санкт-Петербург, де мешкав при дворі російської імператриці Єлизавети Петрівни. Він поступив на службу до російського війська й був учасником битви під Цорндорфом.

Герцог Курляндії і Семигалії[ред.ред. код]

10 листопада 1758 року, рішенням свого батька-короля Августа ІІІ, Карл-Християн був призначений герцогом Курляндії і Семигалії. 29 березня 1759 року новий герцог урочисто вїхав до своєї столиці Мітави, а 8 червня, завдяки тиску батька на Сенат та політичної підтримки російської імператриці Єлизавети, офіційно отримав герцогську інвеституру. Це рішення викликало супротив курляндської шляхти, яка боялася урізання релігійних свобод місцевої євангельсько-лютеранської церкви та посилення католицьких впливів. Шляхта жалілася до Варшави і Санкт-Петербургу, проте завдяки посередництву полангенського старости Мірбаха новий герцог уклав угоду із станами Курляндії і Семигалії, яка підтверджувала старі релігійні свободи.

Карл-Християн намагався встановити абсолютизм й вів розкішний спосіб життя. Він реставрував Мітавський палац, часто проводив великі бенкети та полювання, намагаючись збільшити своїх прихильників серед шляхти. Герцог протегував єврейських купців і сприяв розквіту масонських організацій. Внутрішньо-політичні справи він повністю переклав на Отто-Христофа фон дер Говена, ландгофмейстра герцогства. Такий стиль поведінки та управління Карла-Християна спричинив відразу до нього в середовищі міщан і духовенства, вихованого у дусі протестанстської скромності й побожності.

25 березня 1760 року Карл-Християн таємно одружився із графинею Фрацискою Корвін-Красинською, донькою польського графа Станіслава Корвін-Красинського. Через десять років вона народила доньку – Марію-Христину. Шлюб герцога вважався морганатичним, оскільки Франциска не походила з правлячого дому і не належала до знаменитої династії. Саксонський і курляндські двори постійно критикували Карла-Християна за це, тому аби зменшити напруження в червні 1775 року імператор Священної Римської імперії Йосиф ІІ дарував Францисці титул княгині.

До смерті російської імператриці Єлизавети в 1762 році Карл-Християн користувався підтрикою офіційного Сантк-Петербургу. Але після інтронізації Катерини ІІ втратив її. Нова імператриця вирішила позбавити його герцогства, передавши головування в Курляндії і Семигалії екс-герцогу — Ернсту-Йоганну Бірону. Замість герцогства Катерина ІІ пропонувала Карлу-Християну секуляризувати єпископства Гільдесгеймське і Паденборнське, а також місто Ерфурт, але він відмовився зрікатися трону. Внаслідок цього 1762 року імператириця вислала проти нього російські війська. В грудні того ж року вони оточили Мітавський палац, де Карл-Християн зачинився із 40 шляхтичами. Облога тривала 5 місяців, але активних бойових дій не було. Тим часом, в лютому 1763 року, за підтримки Росії, Ернст-Йоганн Бірон урочисто вїхав до Мітави як новий герцог. Не отримавши військової підримки ні від Речі Посполитої, ні від Саксонії, Карл-Християн був змушений покинути палац і переїхати на батьківщину в Дрезден.

Вигнанець[ред.ред. код]

1763 року, після смерті батька Августа ІІІ, Карл-Християн разом із братами намагався успадкувати королівський трон Польщі. 1768 року він взяв участь у Барській конфедерації, сподіваючись за допомоги шляхти Речі Посполитої повернути собі герцогство Курляндії й Семигалії, а також здобути польську корону. 1771 року було розроблено план повернути Карла-Християна із Саксонії до Польщі, аби він очолив сили конфедерації, але цей план лишився нереалізованим. Решту життя саксонський принц провів у Дрездені, залишаючись до своєї смерті титулярним герцогом Курляндії і Семигалії.

Карл-Християн помер 16 червня 1796 року в Дрездені, у 62-річному віці. Його поховали у лужицькому монастирі Марієнштерн, в Паншвіц-Кукау, Саксонія.

Сім'я[ред.ред. код]

Марія-Христина, єдина донька Карла-Християна.
Марія-Христина (17701851) — дружина Карла-Емануїла, герцога Савої (з 1797); матір Карла-Альберта, короля Сардинії (1831—1849).

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]