Карл Ісідор Бек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Ісідор Бек
нім. Karl Isidor Beck
Karl Isidor Beck.jpg
Дата народження 1 травня 1817(1817-05-01)
Місце народження Байя, Угорщина
Дата смерті 9 квітня 1879(1879-04-09) (61 рік)
Місце смерті Веринг, поблизу Відня
Національність єврей
Громадянство Австрійська імперія, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів німецька
Рід діяльності поет

Карл Ісідор Бек (нім. Karl Isidor Beck) (* 1 травня 1817, Байя, Угорщина — † 10 квітня 1879, Веринг (Währing), поблизу Відня) — австрійський поет.

Народився в заможній єврейській родині. Його батько був купцем і невдовзі після народження Карла перевіз родину до Пешту, де той і вчився у гімназії до 16-ти років. Далі вчився у Віденському університеті, закінчив медичний факультет. Вже в студентскі роки робив перші поетичні спроби і не без успіху. Однак на другому курсі він тяжко захворів на нервову лихоманку і лікарі радили йому кинути навчання і обрати іншу професію. Бек повернувся до Пешту і працював в одному із торгових закладів батька. Через рік, поправивши здоров'я, вирішив поїхати до Лейпцигу, щоб продовжити навчання. Тут він познайомився з невісткою В. Гете, яка запросила його до Ваймару, де він проводив приємний час у компанії її двох синів і написав поему «Мандрівний поет» (Der fahrende Poet). У 1839 Бек поїхав до Гамбургу, а звідти на острів Гельголанд, де лікувався морськими ваннами. Повернувшись до Лейпцизького університету, вивчав природознавсто і історію. Незважаючи на наполегливе навчання, написав тут трагедію «Савл»(Saul). У 1842 рє повернувся до Пешту, де переробив свій роман «Янко» {Janko}, написаний раніше. У 1884 Бек поїхав до Берліна, де опублікував збірник своїх вішів (Gesammelten Gedichte). Зразу по виході тираж був конфіскований, але за наказом короля негайно був повернутий до продажу. Тогочасні берлінські поети з похвалою відгукнулися на вірші і перебування молодого поета в їхньому колі було для нього надзвичайно приємним. Після Берліну Бек побував у Швейцарії, де також познайомився з тамтешніми поетами, а потім повернувся до Відня, де у 1849 р. одружився. На його нещастя через півроку дружина померла і після цього почалися довготривалі мандри поета по світах. Був близький до «Молодої Німеччини» і так званого «істинного соціалізму». Останні роки Карла Бека були затьмарені хворобою і погіршеним матеріальним становищем. Він помер 10-го квітня у Верінгу поблизу Відня.

Вірші «Ночі. Залізні пісні» (1838) відрізняються пихатістю стилю. Роман у віршах «Янко» (1840) містить жанрові сцени з життя угорського народу. В основі «Пісень про злидаря» (1846) лежить думка про соціальну несправедливість. Однак Бек не йшов далі туманних мрій про загальне благо (збірки «Мандрівний поет», 1838, «Тихі пісні», 1840).

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Gesammelte Gedichte, 9 Aufl., [В.], 1869.

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]