Карл Бругман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бругман, Карл
Магила Бругмана на Південному цвинтарі у Лейпцигу

Карл (Фрідріх Крістіан) Бругман (нім. Karl Brugman(n) , 16 березня 1849, Вісбаден  — 26 червня 1919, Лейпциг)  — німецький мовознавець, фахівець в галузі порівняльно-історичного мовознавства та індоєвропеїстики, один з провідних представників школи молодограматиків

Біографія та наукова діяльність[ред.ред. код]

У 1867–1871 навчався в Галле та Лейпцигу, спеціалізувався на класичній філології під керівництвом Георга Курціуса. Зголосився добровольцем на франко-прусську війну, але не був прийнятий через короткозорість; служив у військовому шпиталі[1]. Викладав у Вісбадені, Лейпцигу та Фрайбурзі. 1876 року опублікував статтю, в якій довів існування в праіндоєвропейській мові складових сонантів *m̥̥ та *

З 1887 року  — професор санскриту та порівняльного мовознавства в Лейпцизькому університеті. У Лейпцигу Бругман разом з Августом Лескіном та Германом Остгофом заснував школу молодограматиків. Спільно з Остгофом Бругман випускав багатотомне видання «Морфологічні дослідження» (Morphologische Untersuchungen, 6 томів, 1878–1887); передмова до першого тому вважається «маніфестом» молодограматиків.

Серед основних положень Остгофа та Бругмана були такі: 

  • Звукові зміни в мові відбуваються за «законами, що не знають винятків»: «напрям, в якому відбувається зміна звуку, завжди один і той самий у всіх членів мовної спільноти, крім випадків діалектного розпорошення, і всі без винятку слова, в яких звуки, що схильні до фонетичної зміни, опиняються в однакових умовах, беруть участь в цьому процесі»[2]
  • Принцип аналогії фонетичних та морфологічних змін у мові. При цьому Остгоф та Бругман підкреслювали, що принцип аналогії може бути тільки «останнім прихистком» мовознавця, і до нього можна звертатися, тільки якщо немає переконливих фонетичних пояснень. 
  • Значення вивчення діалектів, і живих, у тому числі неписьменних мов, що мало давати матеріал для розвитку історичного мовознавства. За знаменитим висловом Остгофа та Бругмана, «тільки той є справжнім компаративістом-мовознавцем, хто залишить задушливу, повну туманних гіпотез атмосферу майстерні, де куються праіндоєвропейські праформи та вийде на свіже повітря чуттєвої дійсності»[3] зможе зрозуміти принципи фонетичних та морфологічних змін у мові та застосувати їх до давніших етапів її історії. 

Бругман є автором двох з п'яти томів монументального видання Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen (нім. Нарис порівняльної граматики індоєвропейських мов) : т. 1, «Фонологія» (1886) і т. 2, «Морфологія» (в 2 частинах, 1888–1892)[4]. Багато в чому це видання досі зберігає свою цінність, оскільки в ньому був зібраний величезний фактичний матеріал. 1904 року Бругман випустив короткий варіант «Нарису»  (Kurze vergleichende Grammatik der Indogermanischen Sprachen та «Коротку порівняльну граматику індоєвропейських мов»), що з того часу неодноразово перевидавалися. З 1891 року видавав журнал Indogermanische Forschungen («Індоєвропейські дослідження»).

Основні праці[ред.ред. код]

  • Nasalis sonans in der indogermanischen Grundsprache, 1876
  • Ein Problem der Homerischen Textkritik und der vergleichenden Sprachwissenschaft, Lipsia, S. Hirzel, 1876
  • Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen (con Hermann Osthoff), Lipsia, S. Hirzel, 1878-1910, 6 voll. Ora in: Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen. — Hildesheim-New York: G. Olms, 1974-1975. — С. 3 vol..
  • Zum heutigen Stand der Sprachwissenschaft, Strasburg, Trubner, 1885
  • Griechische Grammatik. Lautlehre, Stammbildungs und Flexionslehre, Syntax in Handbuch der klassischen Altertums Wissenschaft in systematischer Darstellung, a cura di Iwan von Muller, vol. 2 (Griechische und lateinische Sprachwissenschaft), Nordlingen , C.H. Beck, 1885
  • Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen. Kurzgefasste Darstellung der Geschichte des Altindischen, Altiranischen (Avestischen und Altpersischen), Lateinischen, Umbrisch-Samnitischen, Altirischen, Gotischen, Althochdeutschen, Litauischen und Altkirchenslavischen (за співавторства Бертольда Дельбрюка), Strasburg, Trubner, 1886-1893, 5 vol.:
    • I: Einleitung und Lautlehre, 1886
    • II: Wortbildungslehre (Stammbildungs-und Fexionslehre)
t. I: Vorbemerkungen, Nominalcomposita, reduplicierte Nominalbildungen. Nomina mit stammbildenden Suffixen. Wurzelnomina, 1889
t. II: Zahlwortbildung, Casubildung der Nomina. Pronomina. Verbale Stammbildung und Flexion (Conjugation), 1892
    • [III-V: Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen, Berthold Delbrück]
    • index: Indices (Wort-, Sach- und Autorenindex), 1893
  • Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen. Kurzgefasste Darstellung der Geschichte des Altindischen, Altiranischen (Avestischen und Altpersischen), Lateinischen, Umbrisch-Samnitischen, Altirischen, Gotischen, Althochdeutschen, Litauischen und Altkirchenslavischen. — Berlin-New York: de Gruyter, 1967.
  • Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen. Kurzgefasste Darstellung der Geschichte des Altindischen, Altiranischen (Avestischen und Altpersischen), Lateinischen, Umbrisch-Samnitischen, Altirischen, Gotischen, Althochdeutschen, Litauischen und Altkirchenslavischen (з Бертольдом Дельбрюком), 2a, Strasburg, Trubner, 1897-1916
  • Kurze vergleichende Grammatik der indogermanischen Sprachen. Auf Grund des funfbandigen Grundrisses der vergleichenden der indogermanischen Sprachen (з Бертольдом Дельбрюком), Strasburgo, Trubner, 1902-1904, 3 vol.:
    • I: Einleitung und Lautlehre, 1902
    • II: Lehre von den Wortformen und ihrenm Gebrauch, 1903
    • II: Lehre von den Satzgebilden, 1904
  • Kurze vergleichende Grammatik der indogermanischen Sprachen. Auf Grund des funfbandigen Grundrisses der vergleichenden der indogermanischen Sprachen. — Berlin-New York: de Gruyter, 1922.
  • Die Demonstrativpronomina der Indogermanischen Sprachen. Eine Bedeutungsgeschichtliche Untersuchung, Lipsia, B.G. Teubner, 1904
  • Zur Kritik der kunstlichen Weltsprachen (з Августом Лескіном), Strasburg, Trubner, 1907
  • Eirene. Eine sprachgeschichtliche Untersuschung, Lipsia, B.G. Teubner, 1916
  • Die Syntax des einfachen Satzes im Indogermanischen, in: Indogermanische Forschungen, 43, Beiheft,1925

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Lautgesetz-controversy: A Documentation/Ed. by T. H. Wilbur. Amsterdam: John Benjamins, 1977. P. XXXIII.
  2. Цит. за: Звегинцев В. А. Історія мовознавства XIX та XX століть в нарисах та витягах. Ч. 1. 3-е изд. М.1964. С. 194.
  3. Там же, с. 191–192.
  4. Інші три томи, які були присвячені синтаксису, написав Бертольд Дельбрюк.

Література[ред.ред. код]

  • Einhauser E. Lieber Freund…. Die Briefe Hermann Osthoffs an Karl Brugmann, 1875–1904. WVT Wissenschaftlicher Verlag Trier, 1992 ISBN 3-88476-053-X 
  • Förster M. Worte der Erinnerung an Karl Brugmann // Indogermanisches Jahrbuch. VI. Band, Jahrgang 1918, Berlin/Leipzig 1920, VII–X. 
  • The Lautgesetz-controversy: A Documentation/Ed. by T. H. Wilbur. Amsterdam: John Benjamins, 1977 ISBN 90-272-0871-9, ISBN 978-90-272-0871-2 
  • Streitberg W. Karl Brugmann // Indogermanisches Jahrbuch. VII. Band, Jahrgang 1919, Berlin/Leipzig 1921, S. 143–152 (з бібліографією). .
  • Sommer, Ferdinand (1955). "Brugman(n), Karl." In: Historische Kommission der Bayrischen Akademie der Wissenschaften (Hrsg.). Neue Deutsche Biographie 2: Behaim - Bürkel. Berlin: Duncker & Humblot. 1955. S. 667.
  • Harald Wiese: Eine Zeitreise zu den Ursprüngen unserer Sprache. Wie die Indogermanistik unsere Wörter erklärt. Logos Verlag Berlin, 2007, 2. Auflage 2010, ISBN 978-3-8325-1601-7.

Посилання[ред.ред. код]