Брюллов Карл Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Карл Брюлов)
Перейти до: навігація, пошук
Карл Павлович Брюллов
Карл Павлович Брюллов
Brjullov.jpg
Ім'я при народженні Карл Павлович Брюлло
Дата народження 23 грудня 1799(1799-12-23)
Дата смерті 23 червня 1852(1852-06-23) (52 роки)
Жанр живопис

Карл Па́влович Брюлло́в (до 1822 року — Брюлло; *12 (23) грудня 1799(17991223) — †11 (23) червня 1852) — російський художник, професор Петербурзької академії мистецтв (з 1836). Походив із родини Брюлло. Брат скульптора Олександра Брюллова.

Автор картин на історичні теми, жанрових акварелей і портретів діячів культури.

У Брюллова вчилося багато художників-реалістів, зокрема українських — Іван Сошенко, Дмитро Безперчий, Тарас Шевченко та інші.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Перша картина Карла Брюллова «Нарцис»

Карл Брюллов народився 12 (23) грудня 1799 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї академіка різьбяра по дереву і гравера. З 1809 по 1821 займався живописом в Петербурзькій академії мистецтв. Учень Андрія Івановича Іванова. Брюллов був надзвичайно успішним студентом: він здобув Золоту медаль із класу історичного живопису. Його перша відома робота відноситься до 1820 року — «Нарцис».

В Європі[ред.ред. код]

1822 року Карла Брюллова було відряджено до Італії на кошти Товариства заохочення художників. Він також відвідав Дрезден і Мюнхен, оселився в Римі. У цей час він малює такі жанрові картини: «Італійський ранок» (1823), «Італійський південь» (1827)

Оцінки[ред.ред. код]

Брюллов був сучасником Делакруа і Енгра; «Пліт «Медузи»» Жеріко написаний в 1819 році; «Різанина на Хіоссе» — в 1824, а «Свобода на барикадах» — в 1830. Таким чином тематично творчість Брюллова не була новиною — вона сповна укладається в академічну систему, в якій Брюллов варився постійно. У портретах Брюллова є деяка імпульсивність і невловимий рух, вони приємні і нетемні за колоритом. Меланхолія, що пронизувала його пізні портрети, зближує Брюллова з романтиками.

Вплив[ред.ред. код]

Брюллов, на відміну від Пушкіна і свого друга — Глінки, не зробив настільки істотного впливу на російський живопис, як вони — на літературу і музику відповідно. Проте психологічну тенденцію брюлловських портретів можна прослідити у всіх російських майстрів цього жанру: від Крамського і Перова до Серова і Врубеля.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Портрет поета Василя Жуковського розіграли в лотерею й виручили 2500 рублів, за які викупили з кріпацтва Тараса Шевченка.
  • Раніше його прізвище писали як Брюлло, що доводило чужоземне походження родини, яка оселилася в Петербурзі. За легендою, після створення картини «Останній день Помпеї» цар Микола І вельможно додав до прізвища літеру «В», аби вона сповіщала іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувала російські прізвища. Так художник став БрюллоВим. Насправді, це сталося раніше — ще 1822 року, коли випускник академії Карл Брюлло вперше відправлявся за кордон.
  • У художника і царя склалися погані відносини. Коли той натякнув про бажання мати портрет пензля Брюллова, той довго зволікав. Але час настав і художник прибув у палац. Цар сильно запізнився і художник полегшено покинув палац, бо отримав право не писати небажаний портрет, замовлення на який йому нав'язали силоміць. Портрет так і не був створений.
  • Життя в Петербурзі не склалося. Погіршилися і відносини з аристократами. Життя в столиці нічим не нагадувало улюблену Італію. Розчарований, ображений художник випрохав дозвіл виїхати в Італію знов.

За легендою, він доїхав до кордону і зняв увесь свій одяг і викинув його. На запити відповів, що не хоче брати в Італію навіть пилюку батьківщини-мачухи.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Paintings by Bryullov Karl — high res
  • Судак В. О. Брюллов Карл Павлович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 87—88.
  • Машковцев Н. Г. К. П. Брюллов в письмах, документах и воспоминаниях современников. — Москва, 1961.
  • Ацаркина Э. Н. Карл Павлович Брюллов. Жизнь и творчество. — Москва, 1963.
  • Порудоминский Владимир. Брюллов. — Москва: Молодая гвардия, 1979. — 350 с. — (Жизнь замечательных людей).
  • Леонтьева Г. К. Карл Павлович Брюллов. — Издание второе. — Ленинград: Художник РСФСР, 1991. — 196 с.
  • Карл Брюллов. 16 открыток / Автор-составитель О. Ганич. — Москва: Изобразительное искусство, 1985.