Брюллов Карл Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Карл Брюлов)
Перейти до: навігація, пошук
Брюллов Карл Павлович
Брюллов Карл Павлович
Brjullov.jpg
Дата народження 23 грудня 1799(1799-12-23)
Дата смерті 23 червня 1852(1852-06-23) (52 роки)
Жанр живопис

Карл Па́влович Брюлло́в (*12 (23) грудня 1799(17991223) — †11 (23) червня 1852) — російський художник, професор Петербурзької академії мистецтв (з 1836). Брат Олександра Брюллова.

Автор картин на історичні теми, жанрових акварелей і портретів діячів культури.

У Брюллова вчилося багато художників-реалістів, зокрема українських — Іван Сошенко, Дмитро Безперчий, Тарас Шевченко та інші.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Перша картина Карла Брюллова «Нарцис»

Карл Брюллов народився 12 (23) грудня 1799 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї академіка різьбяра по дереву і гравера. З 1809 по 1821 займався живописом в Петербурзькій академії мистецтв. Учень Андрія Івановича Іванова. Брюллов був надзвичайно успішним студентом: він здобув Золоту медаль із класу історичного живопису. Його перша відома робота відноситься до 1820 року — «Нарцис».

В Європі[ред.ред. код]

1822 року Карла Брюллова було відряджено до Італії на кошти Товариства заохочення художників. Він також відвідав Дрезден і Мюнхен, оселився в Римі. У цей час він малює такі жанрові картини: «Італійський ранок» (1823), «Італійський південь» (1827)

Оцінки[ред.ред. код]

Брюллов був сучасником Делакруа і Енгра; «Пліт «Медузи»» Жеріко написаний в 1819 році; «Різанина на Хіоссе» — в 1824, а «Свобода на барикадах» — в 1830. Таким чином тематично творчість Брюллова не була новиною — вона сповна укладається в академічну систему, в якій Брюллов варився постійно. У портретах Брюллова є деяка імпульсивність і невловимий рух, вони приємні і нетемні за колоритом. Меланхолія, що пронизувала його пізні портрети, зближує Брюллова з романтиками.

Вплив[ред.ред. код]

Брюллов, на відміну від Пушкіна і свого друга — Глінки, не зробив настільки істотного впливу на російський живопис, як вони — на літературу і музику відповідно. Проте психологічну тенденцію брюлловських портретів можна прослідити у всіх російських майстрів цього жанру: від Крамського і Перова до Серова і Врубеля.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Портрет поета Василя Жуковського розіграли в лотерею й виручили 2500 рублів, за які викупили з кріпацтва Тараса Шевченка.
  • Раніше його прізвище писали як Брюлло, що доводило іноземне походження родини, що оселилася в Петербурзі. Після створення картини "Останній день Помпеї " цар Микола І вельможно додав до прізвища літеру «В», аби вона сповіщала іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувала російські прізвища. Так художник став БрюллоВим.
  • У художника і царя склалися погані відносини. Коли той натякнув про бажання мати портрет пензля Брюллова, той довго зволікав. Але час настав і художник прибув у палац. Цар сильно запізнився і художник полегшено покинув палац, бо отримав право не писати небажаний портрет, замовлення на який йому нав'язали силоміць. Портрет так і не був створений.
  • Життя в Петербурзі не склалося. Погіршилися і відносини з аристократами. Життя в столиці нічим не нагадувало улюблену Італію. Розчарований, ображений художник випрохав дозвіл виїхати в Італію знов.

За легендою, він доїхав до кордону і зняв увесь свій одяг і викинув його. На запити відповів, що не хоче брати в Італію навіть пилюку батьківщини — мачухи.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]