Карл Мекленбург-Стрелицький
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (травень 2014) |
| Карл Мекленбург-Стрелицький | |
|---|---|
| нім. Karl zu Mecklenburg | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Karl Ludwig Friedrich zu Mecklenburg |
| Народився |
23 лютого 1708[1][3] Нойштреліц, Мекленбург-Передня Померанія, НДР |
| Помер |
4 червня 1752[1] (44 роки) або 5 червня 1752[2] (44 роки) Міров, Мекленбургіше-Зеенплатте, Мекленбург-Передня Померанія, НДР |
| Поховання | Church in Mirowd |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | німецька |
| Рід | Мекленбурги |
| Батько | Адольф Фрідріх II Мекленбург-Стреліцький |
| Мати | Крістіана Емілія Шварцбург-Зондерсгаузенська |
| Брати, сестри | Adolphus Frederick III, Duke of Mecklenburg-Strelitzd і Ґустава Кароліна Мекленбург-Стреліцька |
| У шлюбі з | Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська |
| Діти | Adolf Friedrich IV, Duke of Mecklenburg-Strelitzd, Karl II, Grand Duke of Mecklenburg-Strelitzd, Duke Ernest Gottlob of Mecklenburgd, Софія Шарлотта Макленбург-Стрелицька, Duke George Augustus of Mecklenburgd і Duchess Christiane of Mecklenburg-Strelitzd |
 | |
Карл (Людвіг Фрідріх), герцог Мекленбург-Стреліцький (23 лютого 1708, Стреліц — 4 червня 1752, Міров, «Принц Міровський») — член Дому Мекленбург-Стреліц. Двоє з його синів, Адольф Фрідріх IV та Карл II, пізніше стали правителями герцогства Мекленбург-Стреліц, а дочка стала королевою Великої Британії.
Біографія[ред. | ред. код]
Карл був молодшим сином правячого з 1701 р. в Мекленбург-Стреліці герцога Адольфа Фрідріха II и його третьої дружини Крістіани Емілії, уродженої принцеси Шварцбург-Зондерхаузенської. Його батько помер, коли йому було лише 3 місяці, і його кровний старший брат став спадкоємцем їхнього батька як герцог Адольф Фрідріх III. А Карл отримав від свого батька уділи Міров та Немеров. Після його смерті Карл оселився в Мірові разом із своєю матір'ю, де він жив із своєю сім'єю в замку на острові, пізніше названим «нижнім» або «новим» замком. Коли Карл підріс, він поступив до університету Грайфсвальд в Померанії.
Карл любив грати на поперечній флейті, у зв'язку з цим в 1726 році він відправився в подорож по Європі, щоб більше дізнатися про музику. Після відвідин Женеви, Італії та Франції, він подався до Відня, де на деякий час поступив на службу до імператора Карла VI в званні підполковника, перед повернення в Міров.
Після служби в армії Карл продовжив жити в замку Міров разом з родиною, приділяючи більшу частину свого часу управлінню маєтками й освіти своїх дітей.
Коли стало зрозуміло, що шлюб його старшого брата герцога Адольфа Фрідріха III не принесе спадкоємця чоловічої статі, відповідно до принципів секундогенітурного успадкування зросло політичне значення Міровської лінії, як можливих наступників герцогства Стреліцкого. Вже в 1738 сина Карла, Адольфа Фрідріха, вважали можливим спадкоємцем, що в принципі не доведено. Слід зазначити, що п'ять із дев'яти можновладних князів Мекленбург — Стреліцкого носили ім'я Адольф Фрідріх, що виросло в деякому сенсі в сімейну традицію іменування. У політичному протистоянні в Мекленбурзі між правлячим герцогом і лицарями, останні ставали на бік Карла, що до і під час внутрішньодержавних переговорів з питання правового врегулювання спадщини в 1755 (?) Році посилило напругу у відносини між двома рідними братами.
Карл проживав у Мірові до самої своєї смерті у 44-річному віці у червні 1752. Через 6 місяців помер його старший брат Адольф Фрідріх III, так і не залишивши законного спадкоємця чоловічої статі. Щоб уникнути значних політичних потрясінь, син Карла Адольф Фрідріх був проголошений герцогом Мекленбург — Стреліцкого як Адольф Фрідріх IV.
Сім'я[ред. | ред. код]
Карл одружився 5 лютого 1735 року в Айсфельді із принцесою Єлизаветою Альбертіною, донькою герцога Ернста Фрідріха I Саксен-Гільдбургхаузенського та Софії Альбертіни, графині фон Ербах-Ербах. З веління імператора вона стала опікункою своїх дітей і регентшею герцогства 1752—1753 рр., зігравши важливу роль у боротьбі за престол. А саме під час суперечки про опіку 1752—1753 рр., коли герцог Крістіан Людвіг II Мекленбург — Шверинський заявив, що він як найближчий чоловічий родич має більше прав на опіку над старшим хлопчиком, вона зіграла центральну роль.
У цьому шлюбі народилося 10 дітей, шестеро з яких дожили до повноліття:
- Крістіана (6 грудня 1735 — 31 серпня 1794)
- Кароліна (22 грудня 1736)
- Адольф Фрідріх IV (5 травня 1738 — 2 червня 1794), герцог Мекленбург-Стреліцький
- Єлизавета Крістіна (13 квітня 1739 — 9 квітня 1741)
- Софія Луіза (16 травня 1740 — 31 грудня 1742)
- Карл II (10 жовтня 1741 — 6 листопада 1816), герцог, пізніше Великий герцог Мекленбург-Стреліцький, перший шлюб з
Фредеріка Гессен-Дармштадтська , другий шлюб з Шарлота Гессен-Дармштадтська
- Ернст Готлоб Альберт (27 серпня 1742 — 27 грудня 1814)
- Софія Шарлотта (19 травня 1744 — 17 листопада 1818), дружина короля Георга III
- Готхельф (29 жовтня 1745 — 31 жовтня 1745)
- Георг Август (16 серпня 1748 — 14 листопада 1785), імператорський генерал-майор в Угорщині.
-
Принц Эрнст -
Принц Георг Август
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
|
