Карл Фрідріх Шинкель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Фрідріх Шинкель (1781—†1841)

Карл Фрі́дріх Ши́нкель (нім. Karl Friedrich Schinkel; *13 березня 1781, Бранденбург — †9 жовтня 1841 Берлін) — (німецький) архітектор, художник. Вважається за лідера «романтичного історизму» в німецькій архітектурі, один з представників грецького відродження.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Нойруппіні (Бранденбург) в сім'ї архідиякона лютеранської церкви. По смерті отця переїхав у Берлін (1795), де навчався архітектурі під керівництвом братів Гіллі у щойно заснованій ними Академії архітектури (з 1798 по 1800), одночасно з цим працюючи художником на порцеляновій фабриці. З 1803 по 1805 відвідав Італію і Францію, пізніше, в 1826 побував в Англії.

Спочатку Шинкель займався малярством: писав краєвиди, історичні сцени, створив немало ландшафтних діорам і панорам. У 1811 став першим німецьким літографом: листи Вечір і Ранок. Під впливом Каспара Фрідріха принципи класицизму з часом все активніше поєднувалися в його станкових роботах з романтичними віяннями; історико-антична тема перемежалася національно-середньовічними мотивами. Серед типових картин Шинкеля — «Собор над містом» (1813, Стара пінакотека, Мюнхен), «Погляд на Грецію квітучої пори» (1825, Нова національна галерея, Берлін). Вніс яскравий внесок до сценографії німецького романтизма, створюючи в 18151832 ескізи задників для спектаклів берлінських королівських театрів (гуаш до постановки «Чарівної флейти» В. А. Моцарта, 1815, Графічні збори Державних музеїв, Берлін; і ін.). Оформляв урочисті церемонії (ювілейне свято Дюреровський в Співецькій академії 1828; придворне «Свято Білої Троянди» в Потсдаме 1829).

Діяльно зайнявся архітектурою з тієї пори, як його в 1810 році по пропозиції Вільгельма фон Гумбольдта призначили асесором Прусської будівельної депутації. Послідовно просуваючись по службових сходах, Шинкель зосередив в своїх руках контроль над найважливішими будівельними роботами в королівстві. Реформував пізній, ампірний класицизм, археологічний уточнивши його античні форми, а з іншого боку — додавши їм ще вільнішу, гнучкішу варіативність.

До найзначніших його споруд, виконаних в «грецькому стилі», відносяться:

Спочатку випробовуючи гострий інтерес і до готиці, під впливом своїх англійських вражень почав будувати в неоготиці:

Під керівництвом Шинкеля (за планами 1817 і 1833) було значно модернізовано планування Берліна (влаштування нових вулиць і бульварів в центрі міста; розширення його загальної території за рахунок приєднання ряду прилеглих районів). Шинкель вніс великий внесок до розвитку місцевої художньої промисловості, створюючи ескізи меблів і світильників, стимулюючи виробництво декоративного литва і кераміки, а також вітражів. Активно займаючись реставраційними роботами (зокрема наглядом за добудовою Кельнського собору), поставив справу охорони архітектурних пам'ятників на широку державну основу: за його ініціативою (з 1815) відповідні служби були установлені по всій Пруссії. Серед власних творів Шинкеля особливе місце займають деякі задуми 1830-их років (проекти крамниці і бібліотеки), а також будівля Будівельної академії (18311835; не збереглося), де він відмовився від будь-яких історичних стилізацій, створивши новаторські зразки протофункціоналізму.

Помер Шинкель в Берліні, в 1841 році.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]