Карл Фукс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Карл Фукс (нім. Karl Friedrich Fuchs; *18 (6) вересня 1776, м. Ґерборн, Нассауське князівство — †24 (12) квітня 1846) — німецький лікар та етнограф, дослідник фіно-угорських народів Поволжя (зокрема, ерзян).

Крім того, ботанік та археолог. Ректор (1823—1827) Казанського університету (Татарстан).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у багатодітній родині богослова Йогана Фукса. Навчався у Ґеттінґені, закінчив Марбурзький університет. 1800 завербувався військовим лікарем до армії Російської імперії, але не затримується на цій роботі та вирушає у ботанічні експедиції на Поволжя, зокрема Татарстан (переважно у м. Казань). 1823 став ректором Казанського університету, підготувавши прекрасну базу вивчення природничих наук для свого наступника — українця Миколи Лобачевського.

Автор записок про ерзянські, чуваські, марійські громади східної Європи. Окремо про ерзян Татарстана він написав розвідку для Журналу Міністерства внутрішніх справ (1839). Важливу роль у фіно-угрознавстві посідає його монографія «Записки о чувашах и черемисах» (1834).

Сучасна татарська наука відносять професора Фукса до найбільших вчених, що професійно писали про їх народ, суспільство та країну у XIX ст.

Завдяки літературному салону, який організувала його дружина, Фукс став добрим знайомим фінського вченого М. Кастрена та московського літератора О. Пушкіна.

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]