Карл Шпіттелер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Шпіттелер
Carl spitteler 1905.jpg
Карл Фрідріх Георг Шпіттелер, 1905
Дата народження: 24 квітня 1845(1845-04-24)
Місце народження: Лісталь
Дата смерті: 29 грудня 1924(1924-12-29) (79 років)
Місце смерті: Люцерн
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1919)

Nobel prize medal.svg

Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (нім. Carl Friedrich Georg Spitteler) відомий під псевдонімом Карл Фелікс Тандем (нім. Carl Felix Tandem) (*24 квітня, 1845, Лісталь — 29 грудня, 1924, Люцерн) — швейцарський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1919 року «За незрівнянний епос „Олімпійська весна“».

Розвиваючи класичний стиль і ідеалістичний напрямок в німецькомовній літературі, Шпіттелер запропонував оригінальний варіант епічної розповіді, що мав у видозмінених варіантах продовження і в літературі XX століття.

Його творчість було відзначено критиками, а також Фрідріхом Ніцше, його рекомендували на посаду редактора мюнхенського журналу «Кунстварт» («Художній огляд»).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Лісталі, неподалік від Базеля. В 1849 році родина переїхала в Берн, а Карл залишився жити у тітки в Базелі і вступив в місцеву гімназію, отримавши з окремих предметів підготовку на університетському рівні.

З дитинства захоплювався музикою і малюванням. У гімназії під впливом філолога В. Вакернагеля і історика Я. Буркхардта у нього розвинувся інтерес до епічної поезії, до творчості поета епохи Відродження Лудовіко Аріосто.

В 1863 році вступив до Цюрихського університету на факультет права. З 1863 по 1870 вивчав теологію в Цюриху, Гейдельбергу і і Базелі.

Після закінчення навчання заради можливості займатися літературою відмовився від пропозиції стати пастором і в 1871 поїхав до Петербургу, де прожив 8 років.

В 1879 повернувся до Швейцарії. В 1881 зайняв місце вчителя в Нойвевілле (кантон Берн), де через два роки одружився на своїй учениці Марі дер Хофф. Працював журналістом у газетах Базеля і Цюриха.

В 1892 сім'я переїхала в Люцерн.

Творчість[ред.ред. код]

Перші досліди у віршуванні відносяться до часу навчання в гімназії в Базелі.

Свою першу епічну поему, написану рітмізованою прозою, «Прометей і Епіметей» (Prometheus und Epimetheus) — алегорію, яка містить паралелі з конфліктами і суперечностями сучасного суспільного життя — написав у Петербурзі.

В 1880 Шпіттелер під псевдонімом Карл Фелікс Тандем видав у Швейцарії поему на власні кошти. Для широкого кола читачів це видання пройшло непоміченим.

У період роботи журналістом в газетах Базеля і Цюриха написав:

В Люцерні були написані:

Найбільшу популярність принесла Шпіттелеру епічна поема «Олімпійська весна» (Olimpischer Fruhling), що виходила частинами з 1900 по 1905 та повністю — у 1910. В 1904 відомий диригент Фелікс Вейнгартнер опублікував хвалебну статтю — з його легкої руки «Олімпійська весна» була визнана шедевром німецькомовної літератури.

В 1908 Шпіттелер випустив брошуру «Мої відносини з Ніцше» (Meine Beziehungen zu Nietzsche) у зв'язку з пред'явленими йому звинуваченнями в плагіаті. У другому виданні «Прометея і Епіметея», випущеному під його власним ім'ям, критики угледіли запозичення з книги Ніцше «Так говорив Заратустра», насправді вийшла в світ пізніше першого видання «Прометея».

Нагороди[ред.ред. код]

В 1920 році у віці 75 років за поему «Олімпійська весна» Карл Шпіттелер отримав Нобелівську премію з літератури. Член Шведської академії Харальд Йєрне назвав міфологію Шпіттелера «унікальною формою вираження, в якій у боротьбі вільного волевиявлення з нав'язаною необхідністю постають на рівні ідеального уяви людські страждання, надії і розчарування».

В 1916 р. був нагороджений медаллю Товариства франкомовних письменників за те, що виступив на підтримку нейтралітету Швейцарії, відкидаючи ідею про те, що німецькомовна Швейцарія є «расовими союзником» Німеччини у Першій світовій війні.

На честь Шпіттелера названий кратер на Меркурії.


Головні твори[ред.ред. код]

  • 1881 Прометей і Епіметей (нім. Prometheus und Epimetheus)
  • 1883 Про надприродне нім. Extramundana)
  • 1887 (нім. Ei Ole)
  • 1887 Samojeden
  • 1887 Hund und Katze
  • 1887 Olaf
  • 1888 Bacillus
  • 1889 Das Bombardement von Åbo
  • 1889 Метелики (нім. Schmetterlinge)
  • 1889 Der Parlamentär
  • 1890 Das Wettfasten von Heimligen
  • 1891 Маленький Фред з клану Колдері (нім. Friedli der Kolderi)
  • 1891 Густав (нім. Gustav)
  • 1892 Літературні притчі (нім. Literarische Gleichnisse)
  • 1892 Der Ehrgeizige
  • 1893 Jumala. Ein finnisches Märchen
  • 1896 Балади нім. Balladen
  • 1897 Ущелина Сен-Готард (нім. Der Gotthard
  • 1898 Лейтенант Конрад (нім. Conrad, der Leutnant)
  • 1898 Збірка критичних есе «Забавні істини» (нім. Lachende Wahrheiten)
  • 1900 Die Auffahrt
  • 1901 Hera die Braut
  • 1903 Die hohe Zeit
  • 1904 Ende und Wende
  • 1905 Олімпійська весна (Епос)
  • 1906 Imago
  • 1906 Gras- und Glockenlieder
  • 1907 Die Mädchenfeinde
  • 1920 Meine frühesten Erlebnisse
  • 1924 Prometheus der Dulder

Посилання[ред.ред. код]