Карл Фріш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Карл фон Фріш)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл фон Фріш
Karl Ritter von Frisch
Народився 20 листопада 1886(1886-11-20)
Відень, Австрія
Помер 12 червня 1982(1982-06-12) (95 років)
Мюнхен, Німеччина
Поховання цвинтар Перлахер Форстd
Країна Австрія Австрія
Діяльність бджоляр, етолог, викладач університету, ентомолог
Alma mater Мюнхенський університет
Галузь етологія
Заклад Мюнхенський університет (1925—1946, 1950—1958)
Грацький університет (1946—1950)
Вроцлавський університет (1923—1925)
Ростоцький університет (1921—1923)
Науковий керівник Hans Przibramd
Членство Лондонське королівське товариство
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Нідерландська королівська академія наук
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Zoologisch-Botanische Gesellschaftd[1]
Відомий завдяки: дослідження поведінки суспільних комах
Батько Anton von Frischd
Мати Marie von Frischd
Брати, сестри Ганс фон Фріш
Otto Frischd
Ernst Frischd
Діти Otto von Frischd
Родичі Sigmund Exnerd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1973)
Автограф

CMNS: Карл Фріш у Вікісховищі

Карл фон Фріш (нім. Karl von Frisch, 20 листопада 1886, Відень, Австро-Угорщина12 червня 1982, Мюнхен, ФРН) — австро-німецький біолог та етолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1973 рік (спільно з Конрадом Лоренцом та Ніколасом Тінбергеном).

Нобелівську премію отримав «за відкриття, пов'язані зі створенням і встановленням моделей індивідуальної і групової поведінки тварин». Відомий головним чином завдяки вивченню бджіл.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Відні в родині університетського професора Антона Ріттера фон Фріша і його дружини Марії, уродженої Екснер. Навчався в граматичній школі, потім вступив до Віденського університету на факультет медицини, але після першого семестру перейшов на філософський факультет і почав вивчати зоологію. У 1910 році Фріш одержав докторський ступінь і в тому ж році отримав місце асистента у Річарда Хертвіга в Інституті Зоології при Мюнхенському університеті. У 1921 році Фріш стає деканом факультету Зоології Ростокского університету. У 1923 році він переїжджає в Бреслау, а в 1925 повертається в Мюнхен. У 1946 році після зруйнування Зоологічного інституту Фріш переїжджає в Грац, але через чотири роки знову повертається до Мюнхена після відновлення роботи Інституту Зоології. У 1958 році Фріш стає заслуженим професором, але попри це продовжує наукову діяльність.У другій половині 30-х років Конрад Лоренц познайомився зі своїм майбутнім учнем і однодумцем Ніколасом Тінбергеном. Як сказав потім Лоренц, їхні погляди «збіглися до неправдоподібного ступеня».


Вивчення бджіл[ред. | ред. код]

Займався вивченням механізмів комунікації у медоносних бджіл, відкрив їх чутливість до ультрафіолету та поляризованого світла. Відкрив так звану мову кругового танцю у бджіл. Вивчав хімічний рівень комунікації бджіл, зокрема, йому належить відкриття феромонів, що виробляються маткою і є регулятором ієрархічних відносин у бджолиному соціумі.

За цими науковими роботами вчений опублікував такі праці:

  • «Почуття кольорів» (1913)
  • «Почуття кольору та форми у бджіл» (1914)
  • «Про місце органів нюху в комах» (1921)
  • «Про мову бджіл» (1923)
  • «Про сприйняття смаку бджолами» (1934)
  • «Мова бджіл та її практичне використання в сільському господарстві» (1946)
  • «Танці бджіл» (1946)
  • «Поляризація розсіяного світла, як орієнтуючий фактор у танцях бджіл» (1949)
  • «Сонце як компас у житті бджіл» (1950)
  • «Мова та орієнтування медоносної бджоли» (1956)[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Серед нагород Фріша - премія Магеллана Американського філософського товариства (1956), премія Калинга ЮНЕСКО (1959), премія Еудженіо Болзана в галузі біології, присуджувана Болзановським фондом (1963). Він був членом академій наук Мюнхена, Відня, Геттінгена, Уппсали, Стокгольма, Вашингтону (Федеральний округ Колумбія), а також іноземним членом Лондонського королівського товариства.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.biodiversitylibrary.org/item/48812#page/113/mode/1up
  2. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 461.

Посилання[ред. | ред. код]