Карл VI Габсбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл VI
Karl VI
Charles VI, Holy Roman Emperor.PNG
Імператор Священної Римської імперії
Початок правління: 17 квітня 1711
Кінець правління: 20 жовтня 1740
Інші титули: Ерцгерцог Австрії
король Богемії
король Угорщини
король Галичини та Володимирії
Попередник: Йосиф I
Наступник: Карл VII
Дата народження: 1 жовтня 1685(1685-10-01)
Місце народження: Відень
Дата смерті: 20 жовтня 1740(1740-10-20) (55 років)
Місце смерті: Відень
Династія: Габсбурги
Батько: Леопольд I
Мати: Елеонора Нойбурзька

Карл VI (нім. Karl VI, 1 жовтня 1685(16851001) — 20 жовтня 1740) — імператор Священної Римської імперії з 17 квітня 1711, останній потомок Габсбургів за прямою чоловічою лінією. Король Богемії з 17 квітня 1711 року (коронація 5 вересня 1723 року, вступив на престол під ім'ям Карл II), король Угорщини з 17 квітня 1711 року (вступив на престол під ім'ям Карл III), титулярний король Галичини та Володимирії і претендент на іспанський престол (як Карл III).

Претензії на іспанську корону[ред.ред. код]

Народився у Відні. Другий син імператора Леопольда I та Елеонори Пфальц-Нойбурзької. Коли згасла іспанська гілка Габсбургів (1700), Карл виступив претендентом на престол Іспанії (див. Війна за іспанську спадщину). Проголошений 1703 року у Відні «Карлом III Іспанським», він вирушив 1704 року до Іспанії, за допомогою каталонців узяв Барселону й Валенсію, у 1706 році витримав облогу Барселони. У вересні 1710 року йому вдалось за допомогою сильних підкріплень з Австрії та завдяки успіхам графа Старемберга вступити до Мадриду, але невдовзі його знову було загнано до невеличкого північно-західного кута півострова.

Царювання[ред.ред. код]

17 квітня 1711 року помер його брат Йосип I, і Карл, що успадкував його німецькі землі, повернувся до Німеччини; в грудні 1711 року він отримав імператорську корону. Залишений союзниками та слабо підтримуваний імперськими чинами, Карл у 1714 році був змушений підписати Раштатський мир з Францією, за яким до нього відійшли Неаполь, Мілан та Іспанські Нідерланди. Більш вдало йшла війна з Туреччиною. Під проводом принца Євгена австрійські війська здобули рішучі перемоги при Петервардейні й Белграді. За Пассаровицьким миром 1718 року Австрія придбала Темеський банат, Північну Сербію з Белградом, частину Боснії та Волощини. Честолюбні плани іспанської королеви Єлизавети Фарнезе та її улюбленця Хуліо Альбероні викликали у 1718 році союз чотирьох держав — Франції, Англії, Голландії та імператора; іспанці були змушені визнати австрійські права на Італію, причому Карл вигідно обміняв у Савойї острів Сицилію за Сардинію.

Прагматична санкція[ред.ред. код]

Щоб зберегти нероздільно за своїми нащадками австрійські володіння, Карл 19 квітня 1713 року видав «прагматичну санкцію», яка за відсутності чоловічого потомства віддавала всю монархію жіночій лінії потомства Карла. У цей час у Карла ще не було дітей; за три роки у нього народився син, який невдовзі помер, а потім народжувались тільки дочки. Більшість держав спочатку не хотіли висловлюватись на користь санкції. Лише 1725 року Карлу вдалось домогтись згоди Іспанії, потім, з приводу складеної проти нього та Іспанії Герренгаузенської угоди, залучити на свій бік Росію в серпні 1726 й Вустергаузенською угодою 1726 року відхилити Пруссію від її герренгаузенського союзника, визнавши за нею право на Берг. З іншого боку, Франція та Англія залучили на свою сторону Голландію, Данію та Швецію. Суассонський конгрес не досягнув згоди; Іспанія перейшла на бік Франції. До політичних розладів приєднались економічні. Заснована в Остенде Східна торгова компанія посилено заохочувалась Карлом, який дуже цікавився підйомом торгівлі й промисловості — й це тільки збільшувало неприязнь морських держав, що вбачали океанську торгівлю як свою монополію. Напружене становище тривало декілька років; нарешті у 1731 році відбулась угода, яка гарантувала прагматичну санкцію з боку Англії та Голландії в обмін на знищення Остендської торгової компанії.

Шлюб та діти[ред.ред. код]

23 квітня 1708 року одружився з принцесою Єлизаветою Христіною Брауншвейг-Вольфенбюттельською (1691–1750), дочкою герцога Людвіга Рудольфа.

Війна за польську спадщину 1733-1735[ред.ред. код]

Франція все ще залишалась ворожою до Карла і скористалась із вакантності польського престолу у 1733 році для відновлення війни з Австрією. Росія та Австрія висловились на користь саксонського курфюрста Августа III Фрідріха; Франція, Іспанія та Сардинія хотіли доставити престол Станіславу I Лещинському, тестю Людовика XV. У війні, що спалахнула після цього, французькі війська зайняли Мілан й усю Ломбардію до Мантуї, іспанське військо оволоділо Неаполем та Сицилією; на берегах Рейну були завойовані Кель, Філіпсбург й уся Лотарингія. За попередньою угодою у Відні 1735 року (остаточно мир було укладено лише 1738 року) Карл домігся визнання прагматичної санкції й придбав Парму та Пьяченцу, але пожертвував Неаполем, Сицилією та деякими округами Мілана, так само як цілком відмовився від Лотарингії, яку віддали Станіслав Лещинському й по його смерті вона мала відійти до Франції.

Війна з Туреччиною[ред.ред. код]

Не менш вдалим був Карл у війні з Османською імперією. Австрія втратила за Белградським миром (вересень 1739), за винятком Банату, майже всі свої надбання, отримані за Пассаровицьким (Пожаревацьким) миром. Карл помер 20 жовтня 1740 року й залишив монархію своїй 23-річній дочці, Марії-Терезії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Schirach, «Biographie Kaiser Karls VI» (Галле, 1776);
  • P. von Radix, « Kaiser Karl VI als Staats und Volkswirt» (Інсбрук, 1886);
  • M. Landau, «Geschichte Kaiser Karls VI als Königs von Spanien» (Штутгарт, 1889);
  • Arneth, «Leben Guido von Starhemberg» (Відень, 1853);
  • Arneth, «Prinz Eugen von Savoyen» (Відень, 1858-59).
Попередник
Йосиф I
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Імператор Священної Римської імперії
1711-1740
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Карл VII
Попередник
Йосиф I
Coat of arms of Hungary.svg Король Угорщини
1711-1740
Coat of arms of Hungary.svg Наступник
Марія-Терезія
Попередник
Йосиф I
Znak českého království.png Король Богемії
1711-1740
Znak českého království.png Наступник
Карл III
Попередник
Йосиф I
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Галичини та Володимирії
титулярний
1711-1740
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Марія-Терезія
Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги