Карл XIII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Король Швеції та Норвегії
Карл XIII/II
Король Швеції та Норвегії Карл XIII/II
Прапор
Регент Швеції
13.03.1809 — 06.06.1809
Попередник: Густав IV Адольф
Наступник: сам Карл XIII, як король
Прапор
король Швеції
06.06.1809 — 05.02.1818
(під іменем Карл XIII)
Коронація: 29.06.1809
Попередник: сам Карл XIII, як регент
Спадкоємець: Карл XIV Юхан
Прапор
король Норвегії
04.10.1814 — 05.02.1818
(під іменем Карл II)
Попередник: Кристіан VIII
Спадкоємець: Карл XIV Юхан
 
Віросповідання: лютеранство
Народження: 7 жовтня 1748(1748-10-07)
Врангельський палац, Стокгольм
Смерть: 5 лютого 1818(1818-02-05) (69 років)
Стокгольм, Швеція
Похований: Ріддархольменкірхе, Стокгольм
Династія: Гольштейн-Готторпи
Батько: Адольф Фредерік
Мати: Луїза Ульріка Пруська
Дружина: Ядвіґа Єлизавета Гольштейн-Готторпська
Діти: Луїза Ядвіґа, Карл Адольф (законні)
 
Нагороди:
Орден Серафимів
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святого Андрія Первозванного

Карл XIII (швед. Karl XIII), (* 7 жовтня 1748 — 5 лютого 1818) — король Швеції у 18091818 роках, король Норвегії (під іменем Карла II) у 18141818 роках. Походив з Гольштейн-Готторпської династії.

Відомий як Карл XIII, в дійсності був сьомим королем під цим іменем, оскільки Карл IX (16041611) обрав собі ім'я, спираючись на нумерування легендарних королів [1].

Життєпис[ред.ред. код]

Герцог Седерманландський[ред.ред. код]

Був сином Адольфа Фредеріка, короля Швеції, Луїзи Ульріки Гогенцоллерн. Карл здобув гарну освіту, особливо у галузі військово-морської справи. Ще за часів батька він стає адміралом шведського флоту.

В період королювання свого брата Густава III Карл підтримував усі його дії та заходи. У 1785 році Карл мав наміри зайняти трон герцогства Курляндського, проте його плани не реалізувалися. У 1777 та 1780 роках виконував обов'язки регента за відсутності у країні короля. З початком війни з Росією у 1788 році Карл Сьодерманландський командував флотом. Він досить успішно бився з російським флотом біля островів Гогланд - 7 червня 1788 року - та Еланд - 26 липня 1789 року. Проте остаточної перемоги здобути не зміг.

Після загибелі Густава III під час заколоту Карл Седерманландський виконував обов'язки регента до 1796 року при своєму небожеві Густаві Адольфі.

29 березня 1809 року відбувся державний переворот проти короля Густава IV Адольфа. Риксдаг прийняв нову конституцію, яка розпділила владу між королем, Державною радою та риксдагом. Швеція стала конституційною монархією. Невдовзі королем було обрано герцога Карла.

Король[ред.ред. код]

Обрання королем Карла XIII не забезпечила внутрішні стабільність та спадковість у країні. Новий король не мав спадкоємців. Тому знов постало питання про наступника трону. Спочатку таким ста данський принц Кристіан Август Августенбурзький, який був далеким родичем короля. Але у 1810 році він раптово помер.

Тоді вибір пав на французького маршала Жана Бернадота. Тим самим були сподівання забезпечити собі підтримку з боку Франції проти Росії . Уряд швеції при цьому сподівався використати військову потугу Франції для повернення Фінляндії.

У 1810 році Бернадот офіційно стає спадкоємцем трону. До того ж Карл XIII всиновив його, щоб ніукого не виникало нових претензій на трон. З цього моменту, на той час дуже хворий Карл XIII фактично передає владу своєму спадкоємцю, залишаючись номінальним королем.

4 листопада 1814 року, вже після закінчення наполеонівських воєн, Бернадот при підтримці Росії та Великої Британії змусив норвезький стортинг визнавти Карла XIII новим королем Норвегії під ім'ям Карла II.

Шведсько-норвезька унія[ред.ред. код]

Шведська-норвезька унія стала наслідком кількох компромісів. Вона спиралася на такі документи: Кільський мирний договір, Мосську конвенцію і Акт про обрання королем Норвегії шведського короля Карла XIII в листопаді 1814 року. Цих компромісів вдалося досягти лише завдяки формулюванням, що їх кожна сторона могла тлумачити по-своєму. Багато основних пунктів у цих документах були сформульовані так двозначно, що від самого початку їх розуміли по-різному. Отже погляди на унію були різні у Швеції і в Норвегії.

Шведи розглядали унію як компенсацію за втрату Фінляндії. Норвегія - як раніше Фінляндія - мала злитися зі Швецією і стати складовою частиною єдиної держави. Норвежці, навпаки, вбачали в унії перший крок на шляху до незалежності, чого вони дедалі наполеглево вимагали протягом останніх років перед вступом до унії. Це їхнє прагнення відбилося в Ейдсволльській конституції та у виборах власного короля 17 травня 1814 року. Звичайно, їм довелося погодитися на унію, але за однієї умови: король Швеції мав визнати Ейдсволльську конституцію і поважати автономний статус Норвегії в унії. Згідно з Ейдсволльською конституцію, норвезький парламент (стортинґ) мав більше повноважень, ніж будь-який інший, за винятком парламентів Англії та США. Стортинґ міг пропонувати й запроваджувати нові закони, незважаючи навіть на королівське вето.

Родина[ред.ред. код]

Дружина - Гедвіга Елізабет (1759-1818), донька Фредеріка Августа I, герцога Ольденбурзького

Діти:

  • Карл Адольф (1798)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Halvdan Koht: biografi (Karl XIII), i NBL1, bd. 7, 1936

Посилання[ред.ред. код]