Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карл X (фр. Charles X; 9 жовтня 1757, Версаль — 6 листопада 1836, Ґерц, Австрія, нині Гориція в Італії), король Франції з 1824 по 1830, останній представник старшої лінії Бурбонів на французькому престолі.
Юність [ред.]
Онук Людовіка XV, син дофіна Людовіка, померлого в 1765 г., молодший брат Людовіка XVI і графа Прованського (майбутнього Людовіка XVIII). З народження до вступлення на престол носив титул графа д’Артуа (фр. Comte d’Artois). 16-ти річного Карла оженили на Марії-Терезі Савойській, старшій його на рік доньці сардинського короля; рано ставши батьком двох синів, герцога Ангулемського і герцога Беррійського, й двох померлих в дитинстві дочок, граф д’Артуа розвівся з дружиною.
На відміну від старших братів, добропорядих, слабохарактерних і з ранніх літ повних, молодий Карл був добрий собою, душою всіх компаній, був дамським звабником. В кінці кінців жінкою життя Карла стала мадам де Поластрон.
Політичними своїми поглядами Карл був ярим противником демократії й збільшення повноважень Третього стану; це було причиною його непопулярності, і, напевно, слухи про зв'язки з Маріею-Антуанеттою були запущені його політичним противниками. Тим не менш, він підтримував деякі реформи, направлені на укріплення економіки Франції в передреволюційний період. Спочатку 1789 року граф д’Артуа настільки різко критикував революційні Національні збори, що Людовік XVI іронічно назвав молодшого брата «більшим роялистом, ніж сам король» (фр. plus royaliste que le roi); ці слова увійшли до приказки.
Література [ред.]
