Кармати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава


Карма́ти   (араб. ‎ قرامطة‎ , Qarāmita) — значна гілка релігійно-політичної секти ісмаїлітів, що створили утопічну общину в Бахрейні, в 899 році перенесла центр своєї діяльності з Сирії до Персії. У 887 році Ахмед, син ібн-Меймуна Каддаха, послав до Ірану дайя Хосейна ель-Ехвазі, і він навернув до ісмаїлізму погонича Хемдана на прізвисько «Кари мат», тобто «потворний». За походженням Хемдан належав до племені севадских набатейців, що складалося з селян і рабів та зневажалося. Повернувшись до своїх земляків, він вправно і діяльно став впроваджувати серед них вчення про майбутнього рятівника, встановив комунізм (що стосувався і дружин), переконав, що обряди і всілякі зовнішні релігійні розпорядження — зайві, і проголосив, що ісмаїлітам бог дозволяє безкарно грабувати майно і проливати кров своїх противників мусульман. Кармати дуже скоро розрослися в цілу хижацьку державу. Сам Хемдан Каримат вірив, що він діє на користь алідів, а не каддахів; переконавшись в протилежному, він відрікся від доктрини і безслідно зник. Але справа, розпочата ним, не зупинилася. До секти приєднувалося чимало пролетарів і взагалі людей, невдоволених соціальними порядками. У 890 році кармати заснували в своєму Іракському Севаді фортецю Дароль-хіджре; звідти в 899901 роках вони завдяки даию Абу-Саїду поширилися в Бахрейні, де населення також складалося з пролетарів і упосліджених людей. Халіфи відчували себе безсилими перед карматами, котрі були впродовж 3/4 століття лихом Аравії, Сирії, Іраку і Персії; вони грабували, забирали жителів у неволю, вимагали викупів, вселяючи панічний страх.

У 930 році син Абу-Саїда, Абу-Твгір, що давно вже не давав проїзду паломникам до Мекки й діяв за наказами фатіміда Убейдаллаха, вирішив остаточно знищити хадж; зненацька напавши на Мекку, він вчинив страшну різанину і викрав «Чорний камінь» (див. Кааба). Лише у 951 році святиня за величезний викуп була повернена мусульманам. У 969 році кармати порвали з Фатімідською династією, і з того часу їх нечувана могутність стала падати; їх місце посідають асасини. Кармати бахрейнські стояли ближче до ісламу, ніж севадські: принципово вони не відкидали Корану, а трактували його алегорично (звідси їх прізвисько «батинії», тобто алегористи).

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Іслам Це незавершена стаття про іслам.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.