Кармір-Блур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кармір-Блур
Руїни урартського поселення у підніжжя Кармір-Блуру
Руїни урартського поселення у підніжжя Кармір-Блуру
Тип: Руїни фортеці
Датування: XIIIVIII століття до н. е.
VIIVI століття до н. е.
Країна: Вірменія Вірменія
Регіон:
Населений пункт: Єреван
Координати: 40°09′14″ пн. ш. 44°27′04″ сх. д. / 40.15389° пн. ш. 44.45111° сх. д. / 40.15389; 44.45111Координати: 40°09′14″ пн. ш. 44°27′04″ сх. д. / 40.15389° пн. ш. 44.45111° сх. д. / 40.15389; 44.45111
Державна приналежність: Урарту
Дата відкриття: 1936
Відкривач: О. П. Демьохін
Дата дослідження: з 1939
Кармір-Блур (Вірменія)
Кармір-Блур
Кармір-Блур

Кармір-Блур (вірм. Կարմիր Բլուր — «Червоний пагорб») — пагорб, розташований у Вірменії, за 30 км на північ від Єревану на лівому березі річки Раздан. На Кармір-Блурі знайдено залишки давніх поселень, зокрема урартське місто-фортецю Тейшебаіні.

Кармір-Блур привернув увагу археологів 1936 року, коли геолог О. П. Демьохін, який вивчав базальти річки Раздан, виявив на вершині пагорбу уламок каменя із клинописним написом. Наступні розвідувальні археологічні роботи відразу ж дозволили виявити велике стародавнє поселення. З 1939 року Кармір-Блур став об'єктом систематичних археологічних розкопок.

На Кармір-Блурі в VII–VI століттях до н. е. знаходилося урартське місто-фортеця Тейшебаіні, а в XIII–VIII століттях до н. е. доурартське поселення епохи енеоліту і ранньої бронзи. Доурартські поселення були спорудами іноді округлої, частіше прямокутної форми. В оселях знаходилися зернові ями і великі антропоморфні кам'яні божества, мабуть символи родючості земель. Доурартське поселення на Кармір-Блурі схоже на енеолітичне поселення, розташоване на лівому березі річки Раздан біля села Шенгавіт і, ймовірно, відносилося до «країни Аза», що згадується в урартських літописах. Доурартське поселення на Кармір-Блурі було спалене і зруйноване, мабуть, під час експансії Урарту в Закавказзі за царя Аргишті I. Після цього поселення протягом близько ста років перебувало у занедбаному стані, доки інший Урартський цар, Руса II не побудував на цьому місці урартське місто-фортецю. У VI столітті до н. е. фортеця була захоплена і спалена ймовірно скіфами. Почервоніла після пожежі цегла, можливо, стала причиною такої назви пагорбу.

Джерела[ред.ред. код]

  • Мартиросян А. А. Город Тейшебаини, Издательство АН Армянской ССР, Ереван, 1961
  • Пиотровский Б. Б. Кармир-блур, Издательство «Аврора», Ленинград, 1970

Див. також[ред.ред. код]