Кароль Мікулі

Ка́роль Міку́лі (* 20 жовтня 1821, Чернівці — † 21 травня 1897, Львів) — композитор, диригент, педагог, музичний фольклорист та музично-громадський діяч. За походженням — вірменин.

Біографія

Народився у Чернівцях. Спочатку вивчав медицину у Віденському університеті, а потім переїхав до Парижу.

З 1844 року присвятив себе музиці і ретельно займався фортепіанною грою з Ф. Шопеном та теорією композиції з Г. Ребером. У 1848 році повернувся на батьківщину і почав виступати у концертах в якості піаніста. Набув широкої відомості своїми концертами в Австрії, Румунії, Росії, Франції. У 1859 році успішно гастролював у Києві.

З 1858 року займав посаду директора Галицького Музичного Товариства у Львові. Диригував у концертах та одночасно виступав як піаніст, разом з тим, присвятив себе педагогічній діяльності та приділяв вільний час композиції, створюючи духовну, вокальну та інструментальну музику. У 1887 році заснував власну музичну школу, яку очолював до кінця свого життя. Його учнями були видатні органісти та музичні діячі: Рудольф Шварц, [[Мечислав Солтис],Чипріан Порумбеску та інші.

Деякі його фортепіанні твори носять відбиток впливу Шопена, а частково Шумана, дуже мелодійні, чудово гармонізовані, бездоганні по формі та фактурі. Деякі з них увійшли у програми фортепіанних класів.

Похований у Львові на Личаківському цвинтарі, поле № 77. На стіні львівського вірменського собору встановлено епітафію зі скульптурним портретом митця (скульптор Ципріан Годебський).

Джерела

• Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів: 2006. — С. 426. — ISBN 966-8955-00-5.
• Мікулі Кароль // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. — 2-ге вид. — К.: Українська енциклопедія, 1997. — С. 416. — ISBN 588500-042-5.