Кароліна Августа Баварська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кароліна Августа Баварська
нім. Karoline Auguste von Bayern
Charlotte Auguste von Bayern.jpg
Народилася 8 лютого 1792(1792-02-08)
Мангейм
Померла 9 лютого 1873(1873-02-09) (81 рік)
Відень
Титул імператриця Австрії, королева Угорщини та Богемії
Термін 18161835
Попередник Марія Людовіка Моденська
Наступник Марія Анна Савойська
Рід Віттельсбахи, Габсбурги
Чоловік 1) Вільгельм I Вюртемберзький
2) Франц II
Діти не було

Кароліна Августа Баварська (нім. Karoline Auguste von Bayern), (8 лютого 17929 лютого 1873) — баварська принцеса, донька короля Баварії Максиміліана I та Августи Вільгельміни Гессен-Дармштадтської, дружина спадкоємця вюртенберзького престолу Вільгельма, а згодом — австрійського імператора Франца II.

Життєпис[ред.ред. код]

Кароліна Шарлотта Августа Баварська народилась 8 лютого 1792 року в Мангеймі. Вона була третьою донькою та четвертою дитиною в родині німецького принца Максиміліана Цвайбрюкенського та його першою дружини Августи Вільгельміни Гессен-Дармштадтської. В родині вже ріс син Людвіг та дві доньки — Августа і Амалія. Через три роки у дівчинки з'явився ще й молодший брат — Карл Теодор. Того ж року Максиміліан успадкував від старшого брата герцогство Цвайбрюкен. Мати померла у березні 1796 року через слабкість легенів. Батько через рік оженився вдруге на Кароліні Баденській. Разом у них народилося восьмеро дітей. 1799 року він отримав у спадок курфюршество Баварія, яке у 1806 році перетворив на королівство.

Принцеса Шарлотта отримала добре католицьке виховання. Щоб не родичатися із Наполеоном Бонапартом, 8 червня 1808 року її взяв за дружину вюртемберзький принц Вільгельм. Церемонія відбулася в Зеленій галереї королівського палацу в Мюнхені згідно з католицьким та протестантським обрядами. Нареченому тоді було 26 років, нареченій — 16. Після весілля Вільгельм сказав дружині:«Ми є жертвами політики». Проживали вони окремо і фізично шлюб ніколи не був здійснений. Бачилося подружжя лише за обідом, де велися лише найнеобхідніші розмови. Принцеса потоваришувала із баронессою Каміллою Андлау. Вела тривалі розмови із своїм духовником Себастьяном Францем. Часто писала листи своєму любимому брату Людвигу. У вільний час Шарлотта вивчала італійську та англійську мови, ходила на прогулянки та багато читала. Її улюбленим письменником був Ґете.

Кароліна Августа бл. 1816 року

Після повалення режиму Наполеона, 31 серпня 1814 шлюб Вільгельма і Шарлотти був проголошений протестантською консисторією недійсним. Принцеса отримала щедру фінансову компенсацію і переїхала до тітки, що жила у Нойбурзі на Дунаї. Щоб колишнє подружжя вважалося цілком вільним і кожен мвг вступити у новий шлюб потрібне було розлучення і від католицької церкви. Папа Пій VII затвердив розлучення здійснившимся 12 січня 1816 року.

10 листопада 1816 року вона одружилася вдруге. Її обранцем став удовий австрійський імператор Франц II, що раніше носив титул імператора Священної Римської імперії. Він був вдвічі старший за дружину і мав семеро дітей від свого другого шлюбу. Із ними нова імператриця швидко потоваришувала.

Імператорська родина 1826. (Кароліна та Франц зліва)

Після весілля принцеса змінила порядок імен і попросила всіх називати її Кароліна Августа, на відміну від вюртемберзьких часів. Великими урочистостями початок шлюбу не відрізнявся через всім відому бережливість імператора.

Спільних дітей у Франца та Кароліни не було. В політиці нова дружина імператора ніякої ролі не грала. Свою діяльність вона присвятила благочинності. Її зусиллями будувалися притулки для дітей, лікарні, житло для робітників.

Із Францем Кароліна Августа прожила близько двадцяти років. [1] Він помер 2 березня 1835 року у Відні. Кароліна Августа жила після цього в Зальцбурзі. Від 1850 року опікувалася міським музеєм, який став називатися Salzburger Museum Carolino Augusteum. 23 червня 1859 року Кароліна була присутня на відкритті моста в Зальцбурзі, який назвали на її честь.

Принцеса пішла з життя 9 лютого 1873 року. Похована поруч із Францем та його першою дружиною в Імператорському склепі Капуцинеркірхе у Відні.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • На честь Кароліни Августи в наш час названа Karolinen-Gymnasium в Розенхаймі.
  • У Штутгарті є вулиця Шарлоттенштрассе та площа Шарлоттенплац.

Родинне дерево[ред.ред. код]

Крістіан III Цвайбрюкенський
 
Кароліна Нассау-Саарбрюкенська
 
Йозеф Карл Зульцбахський
 
Єлизавета Нойбурзька
 
Людвіг VIII Гессен-Дармштадтський
 
Шарлотта Ганау-Ліхтенберзька
 
Крістіан Карл Лейнінгенський
 
Катерина Поліксена Солмс-Рьодельхаймська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Мішель Цвайбрюкенський
 
 
 
 
 
Марія Франциска Зульцбахська
 
 
 
 
 
Георг Вільгельм Гессен-Дармштадтський
 
 
 
 
 
Марія Луїза Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Максиміліан I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Августа Вільгельміна Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кароліна Августа Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Точніше, вісімнадцять з половиною.

Література[ред.ред. код]

  • Cölestin Wolfsgruber, Carolina Auguste die "Kaiserin-Mutter", Wien 1893.
  • Friedrich Weissensteiner, Liebeshimmel und Ehehöllen, München 1999
  • Martha Schad, Bayerns Königinnen, München 2000
  • Hansmartin Decker-Hauff, Frauen im Hause Württemberg, Leinfelden-Echterdingen, 1997, ISBN 3-87181-390-7
  • Susanne Elisabeth Hauser, Caroline Auguste von Bayern, die vierte Gemahlin Kaiser Franz´I. von Österreich. 3 Bde, phil.Diss, Wien 1991
  • Elisabeth Katharina Rath, Kaiserin Caroline Augustes Wirken in Salzburg. Ein Beitrag zur Sozialgeschichte Salzburgs in der zweiten Hälfte des 19. Jahrhunderts. phil.Diss, Salzburg 1988
  • Karl Ehrenfellner, Caroline Auguste (1792-1873). Namenspatronin des Salzburger Museums-kaiserliche Wohltäterin in Salzburg. Ausstellung. Salzburger Landesmuseum Carolino Augusteum. 1993
  • Thomas Kuster, Das italienische Reisetagebuch Kaiser Franz´I. von Österreich aus dem Jahre 1819. Eine kritische Edition. phil.Diss, Innsbruck 2004
  • Thomas Kuster, Die Italienreise Kaiser Franz I. von Österreich im Jahre 1819, in: Römische Historische Mitteilungen, Bd. 46, Rom-Wien 2004, 305-334.

Посилання[ред.ред. код]