Карпатська Січ
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
Карпа́тська Січ також: Організація народної оборони «Карпатська Січ» — парамілітарна організація на Закарпатті в 1938—1939 роках, оформлена в листопаді 1938 року з утвореної у вересні націоналістами «Української національної оборони», голова якої був Степан Росоха.
На чолі організації стояла Головна команда: командант Дмитро Климпуш, заступник Іван Роман і штаб з осідком у Хусті; в окремих районах були районні команди (10) і підлеглі їм місцеві організації, які провадили військовий і політичний вишкіл (кільканадцять тисяч членів). У 5 постійних гарнізонах Карпатської Січі провадився нормальний військовий вишкіл, а частина січовиків виконувала допоміжну службу в поліції чи прикордонній сторожі. Проводилася також культурно-освітня праця серед населення (артистична група «Летюча естрада»), видавався тижневик «Наступ» під редакцією С. Росохи).
Серед старшин та в постійних ґарнізонах була, крім місцевих, значна кількість галицьких українців (Зенон Коссак, Роман Шухевич («Щука Борис») та ін.). Після проголошення самостійності Карпатської України Карпатська Січ стала її національною армією (начальник штабу: полковник М. Колодзінський) — і в березні 1939 року чинила збройний опір угорській армії. У цей час близько 2 000 її членів було під зброєю; кілька сотень з них загинули 13 березня 1939 року в боях з чехами, а потім — з угорцями.
Перед переважаючою угорською силою бійці Карпатської Січі відступили до Румунії і Словаччини; румуни видали частину їх угорцям, а ті в свою чергу передали багато галичан полякам.[1] Боротьба проти угорців була першим збройним виступом напередодні Другої світової війни.
[ред.] Див. також
- Український визвольний рух
- Україно-Угорська війна 1939 року
- Бій на красному полі
- Українська Повстанська Армія
[ред.] Джерела інформації
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — II. — Т.3. — С. 974.
- Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.
