Карпош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Карпош (? — 1689) — ватажок болгарської/македонської гайдуцької чети, одна з найвизначніших постатей повстання проти османської влади.

Біографія[ред.ред. код]

Справжнє ім'я Карпоша було Петар, але вже під час свого життя він став відомий під прізвиськом «Карпош», від болгарського «карпа» — скеля, глиба, ймовірно натяк на фізичну силу. Під цим прізвиськом він залишився у історичних документах того часу, народних спогадах та пізніше — у історичних роботах[1]. Про його походження та життя до 1689 року майже нічого невідомо з певністю — згідно з народними легендами він був сином мірошника, якийсь час працював у рудниках. Гайдуком, згідно з тими ж легендами, він став після того як турки пограбували його, коли він повертався з роботи у Волощині, відібравши річний заробіток. Брак історичних документів того часу не дає змоги перевірити якою мірою ці легенди відповідають дійсності, якщо відповідають взагалі. Ще до початку повстання Карпош вже був відомий у долині Доспат (Західні Родопи, зараз — Смолянська область, Болгарія) як гайдук та ватажок гайдуцької чети. Його діяльність була помічена османською владою, яка спочатку оголосила його злочинцем, а потім, у 1688 році не тільки амністувала, але й призначила головою ополченців (мартолозбаши) Кюстенділської кази (адміністративна одиниця Османської імперії). Ймовірно, таким чином османська влада сподівалася «перетягнути» видатного гайдука на свій бік у час воєнної загрози — австрійська армія тоді розпочала наступ на Балкани (як складову частину кампанії Австро-турецької війни) і вже взяла Ніш.

Кумановський король[ред.ред. код]

Табличка на місці ймовірної загибелі Карпоша

Коли австрійці просунулися ще ближче до Кюстенділу, Карпош оголосив про початок нової боротьби проти Османської імперії і сам став на чолі повстання. Він зв'язався з керівництвом австрійської армії, домовившись діяти разом, а територію, яку контролювали загони його гайдуків оголосив вільною державою під сюзеренітетом імператора Леопольда. Представниками Леопольда він був визнаний як його васал, та навіть «коронувався» подібним на ковпак вбранням. У народної пам'яті він залишився як «кумановський король» (місто Куманово у північно-східній Македонії було «столицею» карпошової «держави») [2]. У австрійських документах його титул виглядав як Kiral von Kumanova. Відступ австрійської армії восени 1689 року означав кінець «кумановського короля». На територію, яку контролювали загони Карпоша насунулася турецька-татарська армія. Карпош спробував боронитися, але в листопаді 1689 року його «військо» було розгромлено, а сам він був вбитий. Точне місце та обставини його загибелі та поховання залишилися невідомими.

Пам'ять[ред.ред. код]

Повстання Карпоша та його ватажок, який став хоча б ефемерним, але королем залишилося у народній пам'яті балканських слов'ян. Через специфіку історичної ситуації у Македонії Карпоша вважають «своїм героєм» водночас у Болгарії та Республики Македонія. Ім'ям Карпоша названо район Скоп’є.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карпошовото въстание (1689) — Петър Петров, София, 1994 [1]
  2. Историја на македонскиот народ, Книга прва, стр.280, Институт за национална историја-Скопје, НИП «Нова Македонија», Скопје, 1969 година.