Карст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карст — процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу. Термін походить від назви вапнякового плато Карст біля Трієста. Карстуванню легко піддаються такі породи: сіль, гіпс, вапняки, доломіти, крейда, мергель.

Зміст 1 Карстові прояви 1.1 Поверхневий карст 1.2 Покритий карст 2 Умови розвитку карсту 3 Карстові явища у світі 4 Карст в Україні 5 Неповний список закарстованих територій 6 Див. також 7 Література

[ред.] Карстові прояви

Виділяють поверхневий (голий) та покритий (похований) карст.

[ред.] Поверхневий карст

Поверхне́вий карст — форма рельєфу, що виникла в процесі карстування земної поверхні. Породи, що карстуються, лежать безпосередньо на поверхні, тому швидко розмиваються потоками вод від атмосферних опадів.

Форми рельєфу поверхневого карсту:

• лійка
• колодязь
• шахта
• карри
• каррові поля
• понори

[ред.] Покритий карст

ПОКРИТИЙ КАРСТ (рос. покрытый карст, англ. covered karst, mantled karst; нім. bedeckter Karst m) – тип карсту, який розвивається в областях, де карстові відклади покриті товщею пухких утворень різного генезису. Карст з покривом елювію і ґрунту іноді називають карстом середньоєвропейського типу.

Форми рельєфу покритого карсту:

• печери
• підземні канали
• підземні пустоти

[ред.] Умови розвитку карсту

Для розвитку карсту необхідні такі умови:
1. Наявність порід, що карстуються;
2. Достатня кількість опадів (в рідкому стані) чи підземних вод;
3. Можливість інфільтрації поверхневих вод в породи, що можуть карстуватися. Якщо розчинні породи покриваються водотривким шаром (наприклад глинами чи лесоподібними суглинками), то поверхневі води не можуть проникнути крізь них у нижчележачі шари;
4. Тріщинуватість порід, що можуть карстуватися - порода, що лежить суцільним пластом не буде розмиватися, а стане водотривким ложем для горизонту підземних вод.

[ред.] Карстові явища у світі

КАРСТ (рос. карст, англ. karst, нім. Karst m) – карстові явища (від назви плато Карст, або Крас, у Словенії) — явища, що виникають у розчинних природними водами гірських породах (вапняку, доломітах, гіпсах, кам’яній солі та ін.). В результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу, як карри, воронки (лійки), улоговини, понори, шахти, печери та підземні ріки, джерела. У межах материків оголені і поховані карбонатні породи займають до 40, гіпс і ангідрити – бл. 7, кам. сіль до 4 млн. км². Розчинення сульфатних порід і кам. солі може відбуватися в чистій воді, але наявність у воді розчиненої солі, що не має спільного йону з сіллю, яка створює розчинну породу, підвищує розчинність. Розвиток карсту відбувається під сукупним впливом поверхневих і підземних вод. Розчинення гірських порід часто супроводжується механіч. розмивом. Для поверхні площ розвитку карсту характерні дрібні борозни і поглиблення — карри, замкнені пониження (воронки, улоговини, природні колодязі і шахти, сліпі яри і долини), ніші в обривах. Найбільш типові — воронки (конічні, котло-, блюдцевидні або у вигляді ям неправильної форми) діаметром 1-200 м і глибиною 0,5-50 м. На дні воронок зустрічаються отвори — понори, які часто є початком шахт або колодязів, іноді глибиною більше 1000 м (макс. глибина 2148 м — печера Крубера, Абхазія). У закарстованих масивах утворюються різні підземні ходи, порожнини, печери, які часто розвиваються вздовж тріщин. Найбільша печера світу — Мамонтова з печерною системою Флінт-Рідж (США, Кентуккі) досягає 590 км сумарної довжини. Найбільша в Україні печера — гіпсова Оптимістична (Поділля) довж. близ. 214 км, найглибша — Солдатська (Крим), глиб. 540 м. З карстовими явищами зовні схожі явища псевдокарсту, які виникають у льоду і мерзлих ґрунтах (термокарст), в дрібноуламкових і пористих ґрунтах (кластокарст, глинистий, лесовий, механічний карст, суфозія, просадка). У їх розвитку основну роль відіграють інші, не типові для карсту фізичні процеси: танення льоду, механічний вплив рухомої води тощо. Карст ускладнює видобуток к.к., що залягають нижче або на рівні карстових порід.

[ред.] Карст в Україні

В Україні карст поширений у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі, Донбасі. Загалом карстові процеси розвиваються на 60% території України. В деяких областях України рівень ураження карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що становить 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км², Рівненської - 14 км².

[ред.] Неповний список закарстованих територій

• В Україні:

• Донецький кряж
• Кременецькі гори;
• Кримські гори;
• Опілля;
• Середнє Подністров'я;
• Товтровий кряж;

• У світі:

• Рівнина Налларбор, Австралія;
• Плато Карст,;
• Біломорсько-Кулойське плато, Росія;
• Лисецька височина, Росія;
• Обозерська височина, Росія;
• Тіманський кряж, Росія;
• Онего-Північнодвінсько-Мезинська низовина, Росія;

[ред.] Див. також

• Карстологія, карстознавство

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3