Карта з магнітною смугою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перший прототип картки з магнітною смугою, створеної IBM в 1960. Смужка целофановою магнітної стрічки фіксується на шматочку картону клейкою стрічкою
Детальна візуалізація магнітно збереженої інформації на карті з магнітною смугою (запис з CMOS-MagView).

Карта з магнітною смугою — тип карт, які мають можливість зберігання та зміни даних на магнітному носії шляхом намагнічування крихітних з включенням заліза частинок з магнітного матеріалу, розташованих на карті у вигляді поздовжньої смуги. Магнітна смуга зчитується шляхом проведення по ній зчитувальною магнітною голівкою.

Історія[ред.ред. код]

Магнітний запис на сталевій стрічці та проволці винайдена під час Другої світової війни для запису звуку. У 1950-х винайдений магнітний запис цифрових комп'ютерних даних на пластиковій стрічці, покритій оксидом заліза.

У 1960 IBM, працюючи за контрактом на Федеральний уряд США над системами безпеки, використовувала ідею магнітної стрічки для розробки надійного способу убезпечити магнітні смуги на пластикових картах.[1] Останнім часом такі міжнародні стандарти міжнародної організації по стандартизації, як ISO/IEC 7810, ISO/IEC 7811, ISO/IEC 7812, ISO/IEC 7813, ISO 8583 і ISO/IEC 4909, визначають фізичні властивості карт, включаючи їх розмір, гнучкість, розташування магнітної смуги, магнітні характеристики та формат даних. Вони також забезпечують стандарти платіжних карт, включаючи виділення діапазонів номерів для карт, що випускаються різними фінансовими інститутами.

Інші види карт[ред.ред. код]

Новим поколінням карт, що містять інтегрований чіп, є смарт-карти. Карта може мати металеві контакти, що фізично з'єднують карту зі зчитувальним пристроєм, в той час як безконтактні карти використовують магнітне поле або радіочастоти (RFID) для читання на короткій відстані.

Гібридні карти на додаток до чіпу включають в себе магнітну смугу — найчастіше це зустрічається в банківських платіжних картках, що робить ці карти сумісними з платіжними терміналами, в яких немає зчитувача смарт-карт.

Карти мають потрійний функціонал: магнітну смугу, мікрочіп і чіп RFID, який також стає все поширенішою вимогою до використання таких карт.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jerome Svigals, The long life and imminent death of the mag-stripe card, IEEE Spectrum, June 2012, p. 71

Посилання[ред.ред. код]