Картинний будинок
Картинний будинок — оригінальна споруда початку 18 століття в ансамблі Меншиковський палац (Оранієнбаум).
В ансамблі будівель Картинний будинок посів особливе місто не стільки через архітектуру, яка не є шедевром, скільки через складову частину барокового ансамблю та функціональне використання.
Архітектура[ред. | ред. код]
Кам'яна будівля на один поверх (із мезоніном) була західним візуальним кінцем Нижнього саду. Зі сходу цю функцію виконувала Оранжерея, схожа за фасадами та розмірами. Оранжерею втратили ще в 18 столітті.
Автором проекту вважають архітектора Йогана Ґоттфріда Шеделя, будівництво тривало у 1711 — 1725 роках.
Довгий фасад Картинного будинку простягли на 40 метрів. Вхід розташували з південного боку. Центр будівли підкреслений невеликим ризалітом з трикутним фронтоном на обох довгих фасадах будинку. Дах — без перелому, прикрашений круглими люкарнами.
Інтер'єри[ред. | ред. код]
Найбільшим приміщенням будинку була Центральна зала, що займала якраз увесь об'єм з ризалітами. Праворуч від зали йшло приміщення, яке використовували для театральних вистав. Пізніше вистави відбувалися в спеціальному Оперному будинку, який побудували в парку. Ліворуч розпланували чотири кімнати, де розмістили — бібліотеку, картинну галерею, кунсткамеру, одну з перших в імперії.
У літературі відомі і театральні декорації 1755 р. до опери композитора Франческо Арайї «Прихисток миру», що створив італійський художник Джузеппе Валеріані. Вистава і відбулася в театральній залі Картинного будинку в Оранієнбаумі.
У 1756 р. італійця Антоніо Рінальді, який щойно прибув з України, призначили головним архітектором ансамблю. Для Великого князя (Петра ІІІ, офіційного чоловіка майбутньої імператриці Катерини ІІ), Рінальді якраз вибудував невелику фортецю Петерштадт з інтимним палациком, що теж мав картинну галерею. Відомо, що програму для розташування полотен склав історіограф Якоб Штелін . Картини знайшли і розмістили за його програмою. Ймовірно, що над оздобами інтер'єрів Картинного будинку теж працював Антоніо Рінальді, бо описи майна будинку та замальовки його інтер'єрів дуже нагадують шпалерне розташування картин в палаці Петра ІІІ, в Картинній залі Царськосільського палацу тощо.
В кінці 19 століття будинок перебудували, а картини перевезли в інші царські резиденції. Частка картин опинилася в Імператорській Академії мистецтв, у 1922 р. передана в Ермітаж, серед них і полотно «Бог морів Нептун та Короніда» (художник Джордано Лука), яке збережено донині. Воно походить з Оранєнбауму.
Картинний будинок включено до об'єктів реставрації, що розпочата в палацово-парковому ансамблі в Оранієнбаумі.
-
Лука Джордано, зразок міфологічного живопису художника
-
Приклад шпалерного розташування картин
-
Худ. Георг Гроот.Петро III (імператор Росії), Третьяковська галерея
Див. також[ред. | ред. код]
- Російське бароко
- Йоган-Ґоттфрід Шедель
- Садиба
- Картинна галерея
- Антоніо Рінальді
- Якоб Штелін
- Джордано Лука
Джерела[ред. | ред. код]
- Иогансен М. В. « Михаил Земцов», Л, 1975
- Кючарианц Д. А. «Антонио Ринальди», Л, Лениздат, 1976
- Кючарианц Д. А. «Художественные памятники города Ломоносова». Л, Лениздат, 1980
- Раскин А. Г. «Город Ломоносов», Л. «Искусство», 1979