Картушинська волость

Картушинська волость
Центр	Картушина
Населення	3296 осіб (1873)

Картушинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Міуського, потім Таганрізького округу Області Війська Донського з центром у слободі Картушина.

Станом на 1873 рік складалася зі 1 слободи та 6 селищ. Населення — 3296 осіб (1645 чоловічої статі та 1651 — жіночої), 450 дворових господарства і 4 окремих будинки.

Поселення волості:

• Картушина — слобода над річкою Кам'янка за 156 верст від окружної станиці та за 25 верст від Єсаулівської поштової станції, 1181 особа, 172 дворових господарства й 2 окремих будинки, у господарствах налічувалось 38 плугів, 183 коней, 210 пар волів, 1068 овець;
• Кам'янка-Міллер — селище над річкою Кам'янка за 150 верст від окружної станиці та за 18 верст від Єсаулівської поштової станції, 613 осіб, 91 дворове господарство й 1 окремий будинок;
• Рафайлове — селище над річкою Єськіна за 150 верст від окружної станиці та за 18 верст від Єсаулівської поштової станції, 725 осіб, 98 дворових господарств й 1 окремий будинок;
• Петрівське — селище над річкою Єськіна за 150 верст від окружної станиці та за 20 верст від Єсаулівської поштової станції, 264 особи, 38 дворових господарств;
• Приют Єськіної — селище над річкою Єськіна за 150 верст від окружної станиці та за 18 верст від Єсаулівської поштової станції, 153 особи, 18 дворових господарств;
• Іллінське — селище над річкою Єськіна за 150 верст від окружної станиці та за 20 верст від Єсаулівської поштової станції, 23 особи, 4 дворових господарств;
• Фомин — селище над річкою Верхній Нагольчик за 145 верст від окружної станиці та за 13 верст від Єсаулівської поштової станції, 206 осіб, 29 дворових господарств.

Старшинами волості були:

• 1905 року — Т. К. Бураков;
• 1907 року — Ісай Устинович Співаков.
• 1912 року — С. М. Яценко.

Джерела

• рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с.