Карцинома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття про злоякісні новоутворення лише епіталіальних тканин, також відомих як рак. Усі посилання з Рак (захворювання) перенаправлені сюди.
Якщо Ви шукали інформацію про злоякісні новоутворення взагалі, див. статтю Злоякісна пухлина.
Карцинома
Big Liver Tumor.JPG
Макропрепарат видаленої карциноми печінки.
МКХ-10
МКХ-О: 8010-8580
OMIM 8010
MeSH D002277

Карцинома (грец. carcinos; лат. cancer — рак, краб, лат. oma — пухлина), також Рак — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміну пов'язане, ймовірно, з тим, що найдоступніші для спостереження форми захворювання — раку молочної залози, раку шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їх проростів нагадують клешні рака. У багатьох країнах даним терміном позначають будь-які злоякісні пухлини незалежно від їх тканинного походження і будови.

Характеристика[ред.ред. код]

Звичайні клітини, якщо вони пошкоджені, піддаються апоптозу (А). Ракові клітини апоптозу не піддаються і продовжують ділитися (В).

Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражений тканинний атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередку. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також вид місце деструктуруючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм раку відносять, наприклад, балазіому шкіри.

Злоякісні новоутворення різних органів[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Вперше рак був описаний в єгипетському папірусі приблизно в 1600 до н.е. У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак» походить від введеного Гіппократом (460–370 до н. е.) терміну «карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальним запаленням. Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс (лат. Aulus Cornelius Celsius) в першому столітті до н. е. запропонував на ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латину: лат. cancer — краб. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь слову онкологія.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, встановлений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями». Також 15 лютого оголошено Всесвітним днем онкохворої дитини.

Захворюваність[ред.ред. код]

Захворюваність на злоякісні пухлини безперервно зростає. Щорічно у світі реєструється близько 6 мільйонів нових випадків захворювання злоякісними пухлинами. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок у Бразилії (відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням населення.

Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен другий онкологічно хворий старше 60 років. Найбільш часто уражаються передміхурова залоза та легені у чоловіків і молочна залоза у жінок. Смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно благополучних європейських країнах щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб і реєструється близько 4 млн нових випадків захворювання.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року онкопатології вийдуть на перше місце, а за даними Американської асоціації госпіталів — це станеться вже за 5 років.[1]

Ситуація в Україні[ред.ред. код]

Нині кожний 270 українець має діагноз рак, кожний 50-тий українець хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням.[2] [Джерело?]За останні 10 років кількість хворих збільшилася на 25% і продовжує зростати на 2,6-3% на рік, ця тенденція також супроводжується «молодінням» раку. Щороку в Україні виявляється більше 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від раку, причому 35% померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється більше 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від раку.

За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тис. на рік. На 2004 рік рівень онкозахворюваності в цілому по Україні становив 325 на 100 тис. населення, у м. Севастополі, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та Запорізькій областях цей показник сягнув 365–475 на 100 тис. населення. Що стосується показників смертності від онкологічних захворювань, то кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той же час, близько 5% людей з встановленим діагнозом «рак» відмовляються від лікування через брак коштів.

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити механізми канцерогенезу. Речовини або фактори навколишнього середовища, що володіють такою властивістю, називають канцерогенами.

  • Хімічні канцерогени — до них відносять різні групи поліциклічних та гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини, а також вінілхлорид, метали, пластмаси та ін. Їх загальною характеристикою є здатність вступати в реакцію з ДНК клітин, тим самим викликаючи їх злоякісне переродження.
  • Канцерогени фізичної природи — це різні види іонізуючого випромінювання (α-, β-, γ-випромінювання, рентгенівські промені).
  • Біологічні фактори канцерогенезу — це різні типи вірусів (герпесвірус 4 типу Епштейна-Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи людини (рак шийки матки), віруси гепатиту В і гепатиту С(гепатокарцинома)), які несуть у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації генетичного матеріалу клітини з їх подальшою малігнізацією.
  • Гормональні фактори — деякі типи гормонів людини (наприклад, статеві гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової залози).
  • Генетичні фактори — зміни генетичного апарату, що передаються з покоління в покоління. Як приклад, наявність мутації в гені BRCA, що має спадковий характер, може призвести до виникнення раку молочної залози до 80% носіїв хімерного гену.

В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до малігнізації. Повторний вплив канцерогена (того ж, що викликав ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень механізмів, які контролюють розподіл, ріст і диференціювання клітин, в результаті яких клітина набуває ряд властивостей, не властивих нормальним клітинам організму — промоція.

Зокрема, пухлинні клітини набувають здатності до безконтрольного поділу, втрачають тканиноспецифічну структуру та функціональну активність, змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною взаємозв'язку «пухлинна клітина — організм», що призводить до утворення метастаз. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом (тобто із током лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенним шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені, печінка, кістки і т. д.).

Патологічна анатомія[ред.ред. код]

Цитологічна картина плосколітинного інтраепітеліального новоутворення. Ракові клітини відрізняються від нормальних високим відношенням площі ядра (темні області) до цитоплазми (світлі)
Плоскоклітинний середньодиференційований рак

Будова карциноми в значній мірі залежить від структурно-функціональних особливостей клітин органів, з яких вона розвинулася. Так, з клітин, які контактують із зовнішнім середовищем (епітелій шкіри, слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, гортані, прямої кишки), розвивається пухлина, що складається з багатошарового плоского епітелію (зроговівшого та незроговівшого), яка носить назву плоскоклітинної карциноми (плоскоклітинний рак). З епітелію залозистих тканин (залози бронхів, молочна залоза, простата) розвивається пухлина залозистої структури (залозистий рак) — аденокарцинома.

За ступенем диференціювання[ред.ред. код]

  • Високодиференційовані пухлини
  • Середньодиференційовані пухлини
  • Малодиференційовані пухлини
  • Недиференційовані пухлини

Для високодиференційованих пухлин характерна будова, близька до будови тканини, з якої утворилася ця пухлина. У випадку середньо-і малодиференційованих пухлин подібність структури пухлини та вихідної тканини знижується, стає стертою. Іноді клітинний та тканинної атипізм новоутворення можуть бути настільки вираженими, що визначити тканинну приналежність пухлини практично неможливо (недиференційовані пухлини). Як правило, вони характеризуються високим ступенем злоякісності (тобто здатності утворювати метастази).

За морфологією[ред.ред. код]

В залежності від переважання у структурі пухлини строми (сполучної тканини) або паренхіми (ракових клітин), розрізняють:

  • простий рак, в якому строма і паренхіма розвинені в однаковій ступені;
  • медулярний рак, у структурі якого переважає паренхіма;
  • фіброзний рак (скір), в якому переважає строма.

При цьому більшість ракових клітин (особливо з високим рівнем диференціювання) зберігають за собою функцію вихідної тканини. Так, клітини аденокарциноми (рак із залозистої тканини) можуть продукувати слиз.

Класифікація за системою TNM[ред.ред. код]

Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності локальних та віддалених метастаз.

T — tumor[ред.ред. код]

Від латинського слова лат. tumor — пухлина. Описує та класифікує основне вогнище пухлини.

  • Tis або T0 — так звана, карцинома in situ — тобто пухлина, що не проростає базального шару епітелію.
  • T1-4 — позначає різний ступінь розвитку вогнища. Для кожного органу існує окрема розшифровка кожного з індексів.
  • Tx — практично не використовується. Виставляється лише тоді, коли виявлені метастази, але не виявлено первинне вогнище.

N — nodulus[ред.ред. код]

Від латинського лат. nodulus — вузлик. Описує і характеризує наявність метастазів суто у лімфатичні вузли.

  • Nx — виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність невідома.
  • N0 — регіонарних метастазів не виявлено при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів.
  • N1 — регіонарні метастази виявлені.
  • N2 — метастази виявлені у віддалених лімфатичних вузлах.

M — metastasis[ред.ред. код]

Характеристика наявності віддалених метастазів, тобто у віддалених лімфовузлах, інших органах, тканинах (виключаючи проростання пухлини).

  • Mx — виявлення віддалених метастазів не проводилося; їх наявність невідома.
  • M0 — віддалених метастазів не виявлено (при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів).
  • M1 — виявлені метастази в інші органи і системи (окрім лімфатичної).

Інші індекси[ред.ред. код]

Для деяких органів або систем органів застосовуються додаткові параметри — S, G, V, L тощо в залежності від ураженого органу. Вони характеризують ступінь диференціювання її клітин (G), рівень пухлинних маркерів (S) — вміст специфічних речовин у сироватці крові, ураження венозної (V) та лімфатичної (L) систем.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Симптоматика раку залежить головним чином від місця розташування пухлини, від темпів її зростання та наявності метастазів. Найчастішими ознаками є:

  • Зміна шкірних покривів на обмеженій ділянці у вигляді зростаючої припухлості, оточеної каймою гіперемії. Припухлості можуть з'язвляться, оголюючи глибокі виразки, нечутливі до лікування.
  • Зміна тембру голосу, утруднення ковтання або проходження їжі через стравохід, завзятий кашель, біль в області грудної клітини або живота.
  • Втрата ваги, зниження апетиту, невмотивована слабкість, стійке підвищення температури тіла, анемія, ущільнення молочної залози та кров'янисті виділення із соска, кров'янисті виділення із сечового міхура, утруднення сечовипускання тощо.[3]

Діагностика[ред.ред. код]

Рентгенограма органів грудної клітини, що демонструє фокус затемнення у верхній частці лівої легені, підозрілий на периферичний рак.

Своєчасне звернення до лікаря, ретельний збір анамнезу, проведення уважного огляду пацієнта часто сприяють виявлення раку на ранніх стадіях, тоді хвороба піддається лікуванню. Особливу увагу слід приділяти виявленню передпухлинних захворювань (пігментна ксеродермія, еритроплазія Кейра, меланоз Дюбрея, природжений множинний поліпоз товстої кишки), наявність яких передбачає як лікування, так і постійний контроль за станом здоров'я хворого. Так, діагностувати рак шийки матки на ранніх стадіях розвитку захворювання дозволяє Тест Папаніколау.

Сучасні методи променевої діагностики[ред.ред. код]

  • Комп'ютерна томографія, або КТ — надзвичайно інформативний рентгенологічний метод діагностики ракових захворювань, що базується на пропусканні крізь тканини напрямленого пучка рентгенівських променів та формуванні зображень на плівці.
  • Ультразвуковий метод дозволяє діагностувати злоякісні захворювання черевної порожнини та заочеревинного простору, малого тазу, нирок та сечового міхура, молочної залози, щитовидної залози тощо.
  • Конвенційна рентгенодіагностика — на сьогодні найдоступніший метод, що дозволяє відносно успішно досліджувати органи грудної порожнини, черевної порожнини та кісткової системи організму.
  • Сцинтіграфія — метод ядерної медицини. Перевагою даного методу є можливість візуалізації органів та їхніх систем за відносно невеликого променевого навантаження на організм. Здійснють метод за допомоогою гамма-камери, яка дозволює створювати та зберігати знімки тканин у багатьох режимах, у тому числі планарному та томографічному. В межах методу здійснюються такі дослідження: сцинтиграфія кісткової системи, нирок, паращитовидних залоз, стравохода, шлунку, лімфосцинтографія для виявлення сторожового лімфовузла (лімфовузла, у який найімовірніше може дати метастази первинне вогнище), гепатосцинтографія.

Біопсія[ред.ред. код]

Для підтвердження діагнозу обов'язково виконують різні види біопсій.

Проводитсья часто під контролем УЗД. Тогка голка вводитсья в паренхіму підозрілого новоутворення з подальшим виконанням аспірації його клітин. Отриманий біоптат фіксуєтсья на скельці, фарбується відповідним методом та досліджується за допомогою мікроскопії.

  • Відкрита біопсія

Проводиться при неможливості виконання пункційної. Хірургічним шляхом з піздозрілого новоутворення беруть зразок тканини (клітин) і вивчають його під мікроскопом на наявність атипових клітин. Якщо ж діагноз підтверджується, переходять до настпуного етапу — стадіювання, коли лікар описаними вище методами встановлює стадію захворювання — у тому числі чи розповсюджується пухлина з одного органа на інші ділянки організму (метастазування).

Прогноз[ред.ред. код]

Прогноз розвитку виявленого раку залежить від своєчасного виявлення пухлини, її локалізації, стадії розвитку і т. д. Виявлення раку на ранніх стадіях розвитку, як правило, веде до повного одужання хворого під дією адекватного лікування. Наявність віддалених метастазів, як правило, визначає несприятливий прогноз.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування раку залежить від типу пухлини, її локалізації, будови, стадії захворювання згідно з класифікацією TNM.

Розрізняють такі типи лікування:

  1. Хірургічне видалення пухлини з прилеглими тканинами. Ефективно для лікування пухлин невеликих розмірів, доступних для хірургічного втручання, і за відсутності метастазів. Нерідко після хірургічного лікування можуть виникати рецидиви пухлини.
  2. Променеву терапію застосовують для лікування малодиференційованих пухлин, чутливих до радіації. Також застосовують для локального руйнування метастазів.
  3. Хіміотерапію використовують для лікування різних, найчастіше, пізніх стадій раку з використанням цитотоксичних засобів, гормональних/антигормональних засобів, імунних препаратів, ферментних препаратів, протипухлинних антибіотиків[4] та інших лікарських препаратів, які руйнують або уповільнюють зростання ракових клітин.
  4. Генна терапія найсучасніший метод лікування, суть якого полягає у впливі на систему STAT  (signal transduction and activator of transcription) та інші системи, тим самим регуляції процесу ділення клітин.
  5. Нейтрон-захватна терапія — новий метод лікування пухлини, схожий на променеву терапію, але відрізняється від неї тим, що використовують нейтрони замість звичайного опромінення. Нейтрони проникають глибоко в тканини пухлини, що поглинули, наприклад, бор, і знищують їх, не пошкоджуючи при цьому здорові тканини на відміну від радіотерапії. Ця терапія показала дуже високий відсоток повного одужання в лікуванні пухлин, що становить 73,3 % навіть на запущеній стадії
  6. Імунотерапія. Імунна система прагне знищити пухлину. Однак вона в силу ряду причин часто не в змозі це зробити. Імунотерапія допомагає імунній системі боротися з пухлиною, змушуючи її атакувати пухлину ефективніше або роблячи пухлину чутливішою. Вакцина Вільяма Колі, а також варіант цієї вакцини — піцібаніл, є ефективними при лікуванні деяких форм новоутворень завдяки стимулюванню активності натуральних кілерів та виробленні ряду цитокінів, таких як фактор некрозу пухлини та інтерлейкін-12

Тепер найвдаліші результати лікування раку спостерігають при використанні комбінованих методів лікування (хірургічного, променевого та хіміотерапевтичного).[5] При лікуванні лейкемії та лімфоми досить ефективною є трансплантація кісткового мозку та стовбурових клітин периферійної крові, оскільки це дозволяє використовувати дуже великі дози радіації.

Існують три вида трансплантації:

  • Аутогенна транплантація — хворому пересаджують його власні клітини.
  • Сингенна транплантація — пацієнтам пересаджують стовбурові клітини їхніх однояйцевих близнюків.
  • Алогенна транплантація — пересаджуються стовбурові клітини брата, сестри, батьків. Як матеріал можуть також використовуватись стовбурові клітини людини, що не є родичем пацієнта.[6]

Також хворим, що проходять лікування хімічною терапією від раку призначають імуноглобулін — речовину, яку отримують із плазми крові здорової людини. Справа в тому, що лікування певних типів раку призводить до значного пригнічення організму, він майже не продукує власні антитіла, у такому випадку імуноглобулін постачає організмові готові антитіла.[7]

Всеукраїнський тиждень діагностики раків шкіри[ред.ред. код]

Всеукраїнський тиждень діагностики раків шкіри — ініціатива Міністерства охорони здоров'я України, спрямована на своєчасне виявлення ракових меланомних і немеланомних утворень на шкірі. Проект існує за безпосередньої підтримки міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової, Національної академії медичних наук України на чолі з її президентом Андрієм Сердюком, та Української академії дерматовенерології.

Цілі проекту[ред.ред. код]

Першочергові цілі проекту:

  1. надати громадянам України безкоштовний доступ до сучасних скринінгових методів обстеження пігментних новоутворень шкіри;
  2. покращити виявлення та реєстрацію раків шкіри на ранніх стадіях;
  3. проінформувати громадян про шкідливість надмірного перебування на сонці та навчити їх правилам профілактики шкірних онкологічних захворювань.

Всеукраїнський тиждень діагностики раку шкіри 2013 року[ред.ред. код]

25 квітня 2013 року про старт Всеукраїнського тижня діагностики раків шкіри оголосили головний дерматовенеролог МОЗ Олександр Літус, головний офтальмолог МОЗ Сергій Риков, головний терапевт МОЗ Василь Нетяженко та головний онколог МОЗ Ігор Седаков.

У цьому році Всеукраїнський тиждень діагностики раків шкіри (13-19 травня) вперше відбувся на міждисциплінарному рівні: до проекту долучилося більше 25 000 лікарів як із державних, так і з приватних медзакладів, серед яких не лише дерматовенерологи, але й онкологи, терапевти і офтальмологи.

В рамках ініціативи організатори склали список медичних закладів, де всі охочі могли безкоштовно обстежитися на рак шкіри та отримати консультацію профільних лікарів, а також розробили зрозумілий клінічний маршрут пацієнта.

Також, служба головного дерматовенеролога МОЗ розробила і видала методичні рекомендації лікарям «Сучасні методи обстеження пацієнтів з метою виявлення новоутворень шкіри. Скринінг раку шкіри», інформаційні плакати й листівки для українських профільних медичних установ та створила сайт, який містить інформацію про те, як розпізнати рак шкіри та як від нього захиститися.

Результати Всеукраїнського тижня діагностики раків шкіри 2013 року[ред.ред. код]

В проекті взяли участь 1399 дерматовенерологічних установ усіх форм власності та понад 3872 лікарів-дерматовенерологів. За тиждень безкоштовно було обстежено близько 344 тисяч мешканців України. Під час скринінгового обстеження було попередньо діагностовано близько 2319 випадків дерматоонкологічних захворювань (611 меланом та 1708 немеланомних раків шкіри), 7248 пацієнтів були направлені на підтвердження діагнозу та лікування до профільних онкологічних установ.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20130426_1.html
  2. http://www.melanoma.org.ua/
  3. http://www.amnu.gov.ua/index.php?p=news&area=1&newsid=108&name=kra-n-rozpochavsya-seukra-nskii-tizhden-d-agnostiki-rak-v-shk-ri
  4. http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246324061
  5. http://health.unian.net/ukr/detail/246913
  6. http://tsn.ua/video/video-novini/moz-ogolosilo-tizhden-diagnostiki-raku-shkiri.html
  7. http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2013/05/14/904509.html
  8. http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=q1vZv-XqO9Q