Кар'єр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Frolovo district-Sandy open-cast mine.JPG
Панорама кар'єру Garzweiler (Німеччина)

Кар'є́р — (рос. карьер, англ. quarry, pit, open-pit mine, opencast, opencut, strip mine; нім. Steinbruch m, Tagebau m, Grube f, Tagebaubetrieb m)

Вугільний кар'єр називають «вугільний розріз». Каменярня — кар'єр для видобутку каменю.

Історія[ред.ред. код]

Відкриті гірн. роботи відомі з епохи палеоліту. Перші великі кар'єри з'явилися у зв'язку з будівництвом у Древньому Єгипті пірамід. Пізніше в античному світі в кар'єрах у великих масштабах добувався мармур. Розширення області застосування відкритого способу розробки за допомогою кар'єрів стримувалося аж до початку ХХ ст. відсутністю високопродуктивних машин для виймання і переміщення великих обсягів розкривних порід. На кінець ХХ ст. в кар'єрах добувалося 95 % будівельних гірських порід, бл. 70 % руд, 90 % бурого і 20 % кам'яного вугілля.

Elem.JPG

Будівництво кар'єру[ред.ред. код]

Сукупність робіт (гірничо-капітальних, транспортних, монтажних та інших), що включають супутнє видобування корисної копалини і проводяться з метою утворення мінімально можливого фронту гірничих робіт, нормативних розкритих запасів, робочих площадок на уступах, передбачених проектом транспортних комунікацій тощо.

Елементи кар'єру[ред.ред. код]

Елементи кар'єру (рос. карьера элементы, англ. open-pit elements, нім. Tagebauelemente n pl) — просторові складові кар'єру, які вичерпно характеризують його геометрію. Основні елементи (рис.): робочий (1) і неробочий (2) борт кар'єру, підошва або дно (3), верхній і нижній контури (4) кар'єру, уступи (5,6), майданчики (7,8), кути укосу уступу γ1, γ2, границі кар'єру.

Робоча зона кар'єру[ред.ред. код]

РОБОЧА ЗОНА КАР'ЄРУ — сукупність робочих (розкривних та добувних) уступів, на яких виконуються роботи по підготовці та вийманню гірських порід. Положення К.р.з. визначається на розрізі кутом нахилу робочого борту кар'єру і висотними відмітками верхнього та нижнього робочих горизонтів; у плані — протяжністю фронту робіт на робочих уступах. При розробці горизонтальних і пологих родовищ малої та середньої потужності висотне положення К.р.з. залишається незмінним; при розробці похилих і крутих родовищ, а також потужних ізометричних покладів робоча зона поступово знижується разом зі збільшенням глибини кар'єру.

Дно кар'єру[ред.ред. код]

ДНО КАР'ЄРУ — майданчик нижнього уступу кар'єру (що називається також підошвою кар'єру). В умовах розробки крутих і нахилених тіл корисних копалин мінімальні розміри Д.к. визначаються з урахуванням умов безпечного виймання і навантаження гірських порід з останнього уступу: по ширині — не менше 20 м, по довжині — не менше 50-100 м.

В умовах розробки морфологічно складних покладів значного простягання Д.к. може мати ступінчасту форму.

Глибина кар'єру[ред.ред. код]

ГЛИБИНА КАР'ЄРУ — відстань по вертикалі між рівнем земної поверхні і дном кар'єру або відстань від верхнього контуру кар'єру до нижнього. Розрізняють проектну, кінцеву та граничну Г.к. Див. глибокий кар'єр.

Граничний контур кар'єру[ред.ред. код]

ГРАНИЧНИЙ КОНТУР КАР'ЄРУ — контур кар'єру на період його погашення, тобто припинення робіт.

Технологія і техніка проведення[ред.ред. код]

Кар'єр — це система уступів (як правило, верхні — породні або розкривні, нижні — видобувні), посування яких забезпечує виймання гірн. маси в контурах кар'єрного поля. Транспортні зв'язки в кар'єрі забезпечуються постійними або ковзаючими з'їздами, а з поверхнею — траншеями. У процесі експлуатації відбувається переміщення робочих уступів, внаслідок чого збільшується вироблений простір. За допомогою розкривних робіт покривні породи переміщають у відвали, які іноді розміщують у виробленому просторі. При глибині кар'єра до 100 м з міцними вмісними породами в собівартості 1 м³ розкриву до 25-30 % займають буропідривні роботи, 12-16 % — екскавація, 35-40 % — транспорт і 10-15 % — відвалоутворення. Із збільшенням глибини К. частка витрат на транспорт збільшується до 60-70 %.

Для буріння вибухових свердловин у кар'єрі застосовують важкі бурові станки масою до 100–130 т та легкі бурові станки. Осн. тип ВР — ґранульовані аміачно-селітряні ґрануліти, грамоніти (суміш селітри з тротилом) і водонаповнені (в обводнених свердловинах). Основне виймально-навантажувальне обладнання при видобуванні вугілля і руди — електричні екскаватори з канатним приводом і ковшем місткістю 15-30 м³ при довжині стріли до 26 м. Одночасно дуже поширені гідравлічні прямі мехлопати з ковшами місткістю 10-38 м³. Використовуються одноковшеві навантажувачі з ковшами місткістю 4-20 м³. На розкривних роботах впроваджуються все потужніші мехлопати і драґлайни (наприклад, застосовується розкривна мехлопата масою 12 тис.т з ковшем місткістю 135 м³ при потужності привода 22 тис. кВт і драґлайн масою 12 тис.т з ковшем місткістю 168 м³ при довжині стріли 92 м).

Потокова технологія на кар'єрах досягається застосуванням роторних екскаваторів (при діам. ротора 22 м і ковшах місткістю 6,6 м³ добова продуктивність машини до 240 тис. м³). На кар'єрах середньої і малої потужності високу ефективність показують компактні роторні екскаватори із зменшеними робочими параметрами. На кар'єрах з міцними породами найбільший обсяг перевезень здійснюється важкими автосамоскидами.

Автосамоскиди вантажопідйомністю 100–155 т — поширений засіб транспорту завдяки їх маневреності, можливості долати круті схили. Експлуатуються і 200-300-тонні самоскиди. Для транспортування гірн. маси з кар'єрів застосовують залізничні тягові агрегати зчіпною масою 360 т, думпкари вантажопідйомністю до 180 т. Застосовують самохідні кар'єрні дробарки на гусеничному, колісному і крокуюче-рейковому ходу з масою до 600 т і продуктивністю 5 тис. т на год. Використання в кар'єрах дробильних агрегатів дозволяє перейти до ширшого використання конвеєрних систем.

Найбільший кар'єр в Україні — Інгулецький (до 34,8 млн т руди на рік).

Фронт робіт у кар'єрі[ред.ред. код]

Фронт робіт кар'єру — сумарна протяжність фронтів робіт окремих робочих уступів; поділяється на розкривний та видобувний.

ПОСУВАННЯ ФРОНТУ РОБІТ У КАР'ЄРІ — один з показників інтенсивності розробки родовища; характеризується швидкістю П.ф.р.к., тобто відстанню переміщення фронту гірничих робіт, вираженою в метрах за одиницю часу (здебільшого — за рік). Залежить г.ч. від масштабу робіт, виду та конструкції навантажувального і транспортного обладнання, що застосовується, способу переміщення фронту гірничих робіт та висоти уступів, що відпрацьовуються. Розрізняють віялове, рівнобіжне та змішане П.ф.р.к.

Посування віялове — переміщення фронту гірничих робіт при розробці кар'єрного поля (чи його частини) округлої форми, що характеризується більшою швидкістю посування відділених від поворотного пункту ділянок фронту (переміщення фронту в плані «віялом», «по віялу»).

Посування фронту рівнобіжне — переміщення фронту гірничих робіт паралельно одній з осей кар'єрного поля від однієї його границі до іншої чи з проміжного положення до контурів.

Посування фронту змішане — комбінація різних схем посування фронту гірничих робіт, наприклад, рівнобіжного і віялового.

Глибина розвитку деформацій в кар'єрі[ред.ред. код]

Глибина розвитку деформацій в кар'єрі — горизонтальна відстань від початкового положення верхньої бровки укосу (верхньої бровки контуру кар'єру) до останньої тріщини, що візуально прослідковується в напрямку, протилежному напряму руху зміщених мас укосу.

Об'єм кар'єру[ред.ред. код]

Об'єм гірських порід, що підлягають розробці в кінцевих (проектних) контурах кар'єру.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Гірнича справа Це незавершена стаття з гірництва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.