Кассіні — Гюйгенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кассіні – Гюйгенс над кільцями Сатурна
Збирання апарату
Старт ракетоносія з апаратом Кассіні – Гюйгенс

Кассіні – Гюйгенс (англ. Cassini-Huygens) — автоматичний космічний апарат, створений спільно NASA, Європейським космічним агенством та Італійським космічним агентством, що наразі досліджує планету Сатурн, кільця і супутники. Станція складається з двох основних елементів: безпосередньо станції Кассіні (англ. Cassini orbiter) і зонду Гюйгенс (англ. Huygens probe), призначеного для посадки на Титан. Кассіні – Гюйгенс було запущено 15 жовтня 1997 і він досяг системи Сатурна 1 липня 2004. Це перший штучний супутник Сатурна. 25 грудня 2004 зонд Гюйгенс відокремився від головного апарату. Він досяг Титана 14 січня 2005 і здійснив успішний спуск в атмосферу супутника.

Короткий огляд[ред.ред. код]

"Кассіні" було запущено в 1997 році. Місія зонда триватиме до 2017 року.

Основними цілями місії є:

  1. визначення структури та поведінки кілець;
  2. визначення геологічної структури та історії поверхні супутників;
  3. визначення природи і походження темного матеріалу на одній з півкуль Япету;
  4. дослідження структури і поведінки магнітосфери;
  5. дослідження поведінки атмосфери Сатурна та структури хмар;
  6. дослідження хмар та туману в атмосфері Титана;
  7. визначення характеру поверхні Титана.

Кассіні-Гюйгенс — це результат співпраці трьох організацій, в процесі створення апарату брали участь 17 держав. Станція Кассіні була побудована зусиллями NASA і Лабораторії Реактивного Руху. Зонд Гюйгенс був створений Європейським космічним агентством. Італійське космічне агентство сконструювало антену телекомунікації і радарний висотомір (RADAR).

Загальні витрати на місію перевищують 3.26 млрд доларів США, що включає 1.4 млрд на передстартову підготовку, 704 млн на обслуговування, 54 млн на підтримку зв'язку з апаратом і 422 млн на маршовий двигун. Уряд США виділив 2.6 млрд доларів, Європейське космічне агентство 500 млн і Італійське космічне агентство 160 млн.

Інструменти[ред.ред. код]

«Кассіні» оснащений такими приладами:

Джерело живлення[ред.ред. код]

Через велику відстань Сатурна від Сонця використання сонячних батарей як джерела енергії для апарату ускладнено. Щоб забезпечити енергією все обладнання, такі батереї мали б дуже великий розмір (понад 500 м²)[1] та, відповідну вагу. Тому Кассіні отримує енергію від радіоізотопного термоелектричного генератора (РТГ), який використовує для отримання електрики ізотоп плутоній-238 (у вигляді оксиду). Такі генератори вже застосовувалися для енергозабезпечення інших апаратів, зокрема Галілео, Вояджер, New Horizons та Улісс, і розраховані на тривалий час роботи. Наприкінці 11-го року використання встановлений на Кассіні РТГ буде здатен виробляти 628 ватт. Апарат містить 32,8 кілограм плутонію[Джерело?].

Перебіг польоту[ред.ред. код]

Траєкторія польоту Кассіні

Для досягнення мети космічний апарат активно застосовував пертурбаційні маневри. Після старту на шляху до Сатурна «Кассіні» двічі пролітав повз Венеру (1998 р. та 1999 р.), потім — поблизу Землі (1999 р.) і наостанок — повз Юпітер (2001 р.). Він передав на Землю фотографії поверхонь і спектри атмосфер планет.

2004 року «Кассіні» досяг своєї головної мети — орбіти Сатурна. Цей апарат є єдиним космічним апаратом, котрий було запущено саме до системи Сатурна.

«Кассіні» було оснащено зондом «Гюйгенс», котрий 14.01.2005 року досяг поверхні супутника Сатурна — Титана.

Апарат планувалося використовувати для вивчення системи Сатурна протягом щонайменше п'яти років (до 2008). 2008 року діяльність апарата було продовжено на два роки (до липня 2010). Нова місія отримала назву Рівнодення Кассіні (англ. Cassini Equinox Mission). 2010 року було ухвалено рішення продовжити діяльність апарата ще на сім років (до 2017) у вигляді місії під назвою Сонцестояння Кассіні (англ. Cassini Solstice Mission)[2].

Після завершення місії розглядаються різні можливості завершення діяльності. Найбільш імовірно, що апарат буде переведено на витягнуту орбіту, що не перетинатиме орбіти супутників Сатурна.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. «Why the Cassini Mission Cannot Use Solar Arrays». NASA/JPL. 1996-12-06. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-11-04. (англ.)
  2. «Cassini’s Tour of the Saturn System». The Planetary Society. Процитовано 2010-11-04. (англ.)