Кассіні — Гюйгенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кассіні — Гюйгенс
Кассіні — Гюйгенс над кільцями Сатурна
Збирання апарату
Старт ракетоносія з апаратом Кассіні — Гюйгенс
Докладніше: Гюйгенс (зонд)

Кассіні — Гюйгенс (англ. Cassini-Huygens) — автоматичний космічний апарат, створений спільно NASA, Європейським космічним агенством та Італійським космічним агентством, що наразі досліджує планету Сатурн, кільця й супутники. Станція складається з двох основних елементів: безпосередньо станції Кассіні (англ. Cassini orbiter) і зонду Гюйгенс (англ. Huygens probe), призначеного для посадки на Титан.

Кассіні — Гюйгенс було запущено 15 жовтня 1997 ракетою-носієм Титан IV і він досяг системи Сатурна 1 липня 2004, після міжпланетної подорожі, яка включала обліт Землі, Венери і Юпітера. Це перший штучний супутник Сатурна.
Гюйгенс відділився від орбітального апарату 25 грудня 2004 приблизно о 2:00 UTC. Він досяг супутника Сатурна — Титана — 14 січня 2005 року, увійшов в атмосферу й опустився на поверхню супутника. Зонд успішно передав дані на Землю, використовуючи орбітальний апарат як передавач (реле). Це була перша посадка в зовнішній частині Сонячної системи.

Після майже десяти років перебування Кассіні на орбіті, 3 квітня 2014 року, NASA повідомило, що було виявлено докази існування великого підземного океану рідкої води на Енцеладі, супутнику Сатурна. На думку вчених, підземний океан свідчить про те, що Енцелад є одним з найбільш вірогідних місць у Сонячній системі, де може існувати життя. 30 червня 2014, NASA відзначило десяту річницю діяльності Кассіні, який вивчає Сатурн і його супутники, підкресливши серед інших знахідок відкриття рідкої води на Енцеладі.

Огляд місії[ред.ред. код]

«Кассіні» було запущено 1997 року. Місія зонда триватиме до 2017 року.

Кассіні-Гюйгенс — це результат співпраці трьох організацій. У створенні апарату брали участь 17 держав. Станція Кассіні була побудована зусиллями NASA й Лабораторії Реактивного Руху. Зонд Гюйгенс було створено Європейським космічним агентством. Італійське космічне агентство сконструювало антену телекомунікації й радарний висотомір (RADAR).

Загальні витрати на місію перевищують 3,26 млрд доларів США, що включає 1,4 млрд на передстартову підготовку, 704 млн на обслуговування, 54 млн на підтримку зв'язку з апаратом і 422 млн на маршовий двигун. Уряд США виділив 2,6 млрд доларів, Європейське космічне агентство — 500 млн та Італійське космічне агентство — 160 млн.

16 квітня 2008 року діяльність апарата було продовжено на два роки (до липня 2010). Нова місія отримала назву Рівнодення Кассіні (англ. Cassini Equinox Mission). 2010 року було ухвалено рішення продовжити діяльність апарата ще на сім років (до 2017) у вигляді місії під назвою Сонцестояння Кассіні (англ. Cassini Solstice Mission)[1].

Після завершення місії розглядаються різні варіанти завершення діяльності. Найбільш імовірно, що апарат буде переведено на витягнуту орбіту, що не перетинатиме орбіти супутників Сатурна.

Назва[ред.ред. код]

Назва складається з двох основних елементів: орбітального ASI/NASA «Кассіні», названого на честь італійсько-французького астронома Джованні Доменіко Кассіні (також відомого як Жан-Домінік Кассіні), та розробленого ЄКА зонда «Гюйгенс», названого на честь голландського астронома, математика й фізика Християна Гюйгенса, який відкрив Титан. Кассіні виявив також кілька супутників Сатурна.
Кассіні—Гюйгенс є місією флагманського класу[2] до зовнішніх планет. Інші планетарні флагманські місії включають Галілео, Вояджерів і Вікінги.[2]

Цілі місії[ред.ред. код]

Основними цілями місії є:

  1. визначення структури та поведінки кілець;
  2. визначення геологічної структури та історії поверхні супутників;
  3. визначення природи і походження темного матеріалу на одній з півкуль Япету;
  4. дослідження структури і поведінки магнітосфери;
  5. дослідження поведінки атмосфери Сатурна та структури хмар;
  6. дослідження хмар та туману в атмосфері Титана;
  7. визначення характеру поверхні Титана.

Маршрут[ред.ред. код]

Вибрані напрямки (розташовані за розміром)
Two Halves of Titan.png
Moon seen by Cassini - PIA02321.tif
PIA08148 (Rhea-Splat).jpg
Iapetus as seen by the Cassini probe - 20071008.jpg
Dionean Linea PIA08256.jpg
Tethys cassini.jpg
Fountains of Enceladus PIA07758.jpg
Титан Місяць Рея Япет Діона Тефія Енцелад
Mimas before limb sharp (colored).jpg
Hyperion in natural colours.jpg
Phoebe cassini.jpg
PIA12714 Janus crop.jpg
PIA09813 Epimetheus S. polar region.jpg
Prometheus 12-26-09a.jpg
Flying By Pandora.jpg
Мімас Гіперіон Феба Янус Епіметей Прометей Пандора
Leading hemisphere of Helene - 20110618.jpg
Atlas (NASA).jpg
Telesto cassini closeup.jpg
N00151485 Calypso crop.jpg
Methone PIA14633.jpg
Гелена Атлас Телесто Каліпсо Мефона

Історія місії[ред.ред. код]

Кассіні-Гюйгенс на стартовому майданчику

Місія Кассіні-Гюйгенс бере початок 1982 року, коли Європейський науковий фонд та Американська Національна академія наук сформували робочу групу зі створення майбутніх спільних місій. Два європейські вчені запропонували парний проект Saturn Orbiter і Titan Probe як можливу спільну місію. У 1983 році Комітет з дослідження Сонячної системи НАСА запропонував Saturn Orbiter і Titan Probe в парі — як основний проект НАСА. НАСА і Європейське космічне агентство (ЄКА) провели спільне дослідження потенційної місії з 1984 по 1985. ЄКА продовжували своє власне дослідження в 1986 році, в той час як американський астронавт Саллі Райд, в своїй доповіді 1987 року «Лідерство НАСА та Американське майбутнє в космосі», також розглянула і схвально оцінила місію Кассіні. Хоча в доповіді Райд описала Saturn Orbiter і Titan Probe як сольну місію НАСА, 1988 року заступник Адміністратора з питань космосу і техніки НАСА Льон Фіск повернувся до ідеї спільного проекту НАСА та ЄКА. Він написав своєму колезі в ЄКА, Роджеру Боннету, пропонуючи, щоб ЄКА вибрало Кассіні з трьох кандидатів і обіцяючи, що НАСА візьметься за проект, як тільки ЄКА його вибере.

У той час НАСА ставало все більш чутливим до напруження, яке склалося між американською та європейською космічними програмами, бо європейці відчували, що НАСА не сприймало європейську програму як рівну своїй під час попередніх співробітництв. Чиновники НАСА та консультанти, які брали участь у просуванні й плануванні Кассіні-Гюйгенс намагалися виправити цю тенденцію, підкреслюючи своє бажання рівномірно розділити будь-які наукові та технологічні переваги, отримані в результаті місії. Частково, це оновлене бажання співпрацювати з Європою підігрівалось відчуттям конкуренції з Радянським Союзом, який почав був тісніше співпрацювати з Європою тоді як ЄКА віддалився від НАСА.

Співпраця не лише поліпшила відносини між двома космічними програмами, але й допомогла Кассіні-Гюйгенс пережити запроваджене конгресом скорочення бюджетних витрат в Сполучених Штатах. Кассіні-Гюйгенс потрапили під політичний обстріл в 1992-му і 1994-му роках, але NASA змогло переконати Конгрес США, що було б нерозумно згортати проект після того як ЄКА вже влив кошти в його розвиток, бо розчарування через розбиті надії на освоєння космосу могло б перейти й на інші галузі зовнішніх зносин. Проект тривав уже без політичних проблем після 1994, хоча групи громадян, стурбованих його потенційним екологічним впливом, намагалися перекреслити його за допомогою протестів та судових позовів до і навіть після запуску 1997 року[3][4][5][6][7].

Виповнилося 10 років перебування КА Кассіні в системі Сатурна. За цей час було виконано 2 млн команд, передано 514 Гб даних, відкрито 7 супутників, здійснено 132 близьких обльоти супутників Сатурна, участь у місії прийняли науковці з 26 країн, було пройдено 2 мільярди миль після прибуття апарату, опубліковано 3039 наукових робіт, здійснено обліт 206 орбіт, зроблено 332000 світлин, здійснено 291 включення двигуна.

Дизайн космічного апарата[ред.ред. код]

Монтаж Кассіні — Гюйгенс

Це другий космічний апарат, що був розроблений зі стабілізацією по трьом вісям, з живленням від РТГа з програми Mariner Mark II, який проектувався для польотів за межами орбіти Марса. Кассіні був розроблений одночасно з космічним апаратом Comet Rendezvous Asteroid Flyby (CRAF), але через скорочення бюджету NASA припинила розвиток CRAF, щоб зберегти місію Кассіні. У результаті цього, Кассіні став більш спеціалізованим. Програма Mariner Mark II була скасована.

Космічний апарат включає в себе орбітальний апарат та зонд, це один із найбільших та найскладніших міжпланетних апаратів, що були колись побудовані. Орбітальний апарат має масу 2150 кг (4740 фунтів), зонд 350 кг (770 фунтів). З адаптером ракети-носія й 3132 кг (6905 фунтів) ракетного палива на старті, космічний апарат мав масу 5600 кг (12300 фунтів). Тільки серія Фобос, яка призначалася для дослідження Фобоса та Марса, Радянського союзу, була важча за цей космічний апарат.

Космічний апарат Кассіні має 6,8 метрів (22 футів) у висоту й 4 метри (13 футів) у ширину. Складність космічного апарата зросла через траєкторію польоту до Сатурна, і амбіції науковців щодо пункту призначення КА. Кассіні має 1630 взаємопов'язаних електронних компонентів, 22000 дротяні з'єднання, і 14 км (8,7 миль) кабелів. Ядром управління комп'ютером є процесорна система управління MIL-STD-1750A.

На цей час[Коли?] КА Кассіні перебуває на орбіті Сатурна, він перебуває на відстані від 8,2 до 10,2 астрономічних одиниць від Землі. Радіосигнал від Кассіні досягає нашої планети за приблизно від 68 до 84 хвилин. Таким чином, диспетчери не можуть дати інструкції для щоденних операцій або для несподіваних подій в «реальному часі». Навіть якщо відповідь не змусить себе чекати, принаймні 2 години пройдуть між виникненням проблеми і прийомом відповіді інженерів супутником.

Інструменти[ред.ред. код]

«Кассіні» оснащений такими приладами: Плазмовий спектрометр Кассіні (ПСК), аналізатор космічного пилу, композитний інфрачервоний спектрометр (КІС), мас-спектрометр іонів і нейтральних частинок, камера підсистеми, подвійний магнітометр, магнітосферна камера, RADAR, спектрометр плазми і радіохвиль, радіо підсистема, ультрафіолетовий спектрометр-камера, спектрометр для отримання карт у видимому діапазоні.

Поверхня Титана
Рея на фоні Сатурна
Північний полярний Гексагон Сатурна[8]
Наукові прилади і основне обладнання Кассіні

Плазмовий спектрометр Кассіні (ПСК)[ред.ред. код]

Цей прилад вимірює енергію і електричний заряд частинок, які потрапляють в поле дії інструменту (число електронів і протонів у частці). ПСК потрібен для вимірювання молекул в іоносфері Сатурна, а також для визначення характеристик магнітного поля Сатурна. ПСК також використовується для дослідження плазми в цих областях і сонячного вітру в районі дії магнітосфери Сатурна[9][10] ПСК був вимкнений з червня 2011 через коротке замикання в приладі. Прилад знову підключили до живлення з березня 2012, але після 78 днів, через друге коротке замикання, інженери змушені були його вимкнути.[11]

Аналізатор космічного пилу[ред.ред. код]

Аналізатор — це прямий зчитувальний інструмент, який вимірює розмір, швидкість і напрямок крихітних часток пилу поблизу Сатурна. Деякі з цих частинок, (навколо Сатурна) можуть походити з інших зоряних систем. АКП встановлений на КА щоб дізнатися більше про ці загадкові частинки, а також про матеріали з інших небесних тіл і, можливо, про походження Всесвіту.[9]

Композитний інфрачервоний спектрометр (КІС)[ред.ред. код]

КІС -це дистанційний зчитувальний інструмент, який вимірює інфрачервоні хвилі, що надходять від об'єктів, щоб дізнатися про їх температуру, теплові властивості і склад. Протягом місії Кассіні-Гюйгенс, КІС буде вимірювати інфрачервоне випромінювання від атмосфери, кілець і поверхонь в переважній більшості системи Сатурна. КІС дозволить виміряти атмосферу Сатурна в трьох вимірах — зміни температури і тиску з висотою, газовий склад і розподілу аерозолів і хмар. Крім того, КІС буде вимірювати теплові характеристики і склад супутникових поверхонь і кілець[9]

Мас-спектрометр іонів і нейтральних частинок[ред.ред. код]

Спектрометр — прямий зчитувальний інструмент, який аналізує заряджені частинки (такі як протони і важкі іони) і нейтральні частинки (такі як атоми) поблизу Титана і Сатурна, щоб дізнатися більше про їх атмосфери. Прилад призначений також для вимірювання позитивних іонів і нейтральні середовища крижаних супутників і кілець Сатурна[9][12][13].

Камера підсистеми[ред.ред. код]

Камера — являє собою зчитувальний інструмент, який робить більшу частину світлин у видимому світлі, а також деякі в інфрачервоному та ультрафіолетовому. Прилад зробив сотні тисяч зображень Сатурна, його кілець і супутників, для відправки на Землю. Прилад має камеру з широким кутом огляду (WAC), яка робить знімки великих територій, і камера з вузьким кутом огляду (NAC), яка робить знімки на невеликих ділянках в дрібних деталях. Кожна з цих камер використовує чутливий прилад в якості електромагнітного детектора хвиль. Кожен прилад має 1024 квадратних пікселів, 12 мкм на сторону. Обидві камери мають багато режимів збору даних, в тому числі стиснення даних. Обидві камери оснащені спектральними фільтрами, які обертаються на колесах, щоб роздивитися різні діапазони в електромагнітному спектрі в діапазоні від 0,2 до 1,1 мкм[9][14]

Подвійний магнітометр[ред.ред. код]

Це прямий зчитувальний інструмент, який вимірює силу і напрям магнітного поля навколо Сатурна. Магнітні поля утворюються частково за рахунок гарячого розплавленого ядра в центрі Сатурна. Вимірювання магнітного поля — це один із засобів дослідження ядра. Інструмент встановлений з метою створення тривимірної моделі магнітосфери Сатурна, визначення магнітного поля Титана, його атмосфери і крижаних супутників та їх ролі в магнітосфері Сатурна.[9][15]

Магнітосферна камера[ред.ред. код]

Це прямий зчитувальний зондувальний інструмент, який створює світлини та робить інші вимірювання, що стосуються часток, які були захоплені у величезному магнітному полі Сатурна, або магнітосфери. Ця інформація буде використана для вивчення загальної конфігурації і динаміки магнітосфери та її взаємодії з сонячним вітром, атмосфери Сатурна, Титана, кілець і крижаних супутників. Інструмент включає в себе іонну і нейтральну камери (INCA), яка захоплює і досліджує швидкі нейтральні атоми (Ēnas).[9][16][9]

RADAR (англThe Radio Detection and Ranging Instrument, RADAR)[ред.ред. код]

Інструмент для побудови детальних карт поверхні Титана і супутників, а також для вимірювання висоти різних об'єктів на поверхні. Інструмент використовує радіосигнали, відбиті поверхнею супутника. Також інструмент використовується для прослуховування радіосигналів, що утворюються Сатурном і його супутниками.[9]

Спектрометр плазми і радіохвиль[ред.ред. код]

Спектрометр плазми і радіохвиль - це прямий зчитувальний інструмент, який отримує і аналізує радіосигнали, що надходять від Сатурна, в тому числі радіохвилі, що виділяються при взаємодії сонячного вітру з Сатурном і Титаном. Спектрометр вимірює електричні і магнітні хвильові поля, магнітосфери планет в міжпланетному середовищі. Він також визначає щільність електронів і температуру поблизу Титана і в деяких регіонах магнітосфери Сатурна. Прилад вивчає параметри магнітного поля Сатурна, а також досліджує його іоносферу, плазму, і блискавки в атмосфері.[9]

Радіо підсистема[ред.ред. код]

Це науковий пристрій, який використовує Земні радіоантени для аналізу атмосфери Титана і Сатурна, структуру і склад кілець, вимірює гравітаційне поле Сатурна і його супутників, аналізуючи ефект допплера. Пристрій вивчає також склад, тиск і температуру атмосфери і іоносфери, радіальну структуру та розподіл часток за розмірами в кільцях Сатурна. Прилад використовує зв'язок в Х-діапазоні, а також в S і K-діапазонах.[9]

Ультрафіолетовий спектрометр-камера[ред.ред. код]

Це дистанційний зчитувальний інструмент, який робить фото у ультрафіолетовому діапазоні, відбитому від об'єкта, наприклад, хмарами Сатурна та/або його кільцями, щоб дізнатися більше про їх структуру та склад. Прилад призначений для вимірювання ультрафіолетового випромінення в діапазоні від 55,8 до 190 нм, цей інструмент також допоможе визначити склад, розподіл, утримання аерозольних частинок і температури їх атмосфер. На відміну від інших видів спектрометра, цей чутливий інструмент може приймати як спектральні, так і просторові показники. Спектрограф допомагає у визначенні складу газів.[9]

Спектрометр для отримання карт у видимому діапазоні[ред.ред. код]

Це дистанційний зчитувальний інструмент, який робить виміри з використанням видимого та інфрачервоного світла, щоб дізнатися більше про склад місячних поверхонь, кілець і атмосфери Сатурна і Титана. Він складається з двох камер в одному блоці: одна для вимірів у видимому світлі, інша - для вимірювання у інфрачервоному світлі. Спектрометр обробляє відбиване випромінювання від атмосфер, кілець і поверхонь в діапазоні від 350 до 5100 нм, щоб визначити їх склад, температуру і структуру. Він також визначає, сонячне світло і світло зірок, яке проходить через кільця, щоб дізнатися більше про їх структуру. Вчені планують використовувати цей спектрометр для довгострокових досліджень руху хмар і морфології в системі Сатурна, а також щоб визначити погодні умови на Сатурні.[9]

Плутонієве джерело живлення[ред.ред. код]

РТГ до встановлення на Кассіні
Розпечений плутоній є джерелом живлення РТГ зонда

Через велику відстань Сатурна від Сонця використання сонячних батарей як джерела енергії для апарату ускладнено. Щоб забезпечити енергією все обладнання, такі батареї мали б надто великий розмір (понад 500 м²)[17] та відповідну вагу. Тому Кассіні живиться енергією від радіоізотопного термоелектричного генератора (РТГ), який використовує для отримання електрики ізотоп плутонію-238 (у вигляді оксиду). Такі генератори вже застосовувалися для енергозабезпечення інших апаратів, зокрема Галілео, Вояджер, New Horizons та Улісс, і розраховані на тривалий час роботи. Наприкінці 11-го року експлуатації встановлений на Кассіні РТГ вироблятиме від 600 до 700 ватт електроенергії.[18] Щоб отримати необхідне прискорення, траєкторія місії Кассіні включала в себе кілька гравітаційних маневрів: два навколо з Венери, один - навколо Землі, ще один навколо Юпітера. Проліт повз Землю був останнім маневром, коли космічний зонд Кассіні представляє яку-небудь можливу небезпеку для людей. Маневр був успішним, Кассіні пролетів повз нашу планету на відстані 1171 км (728 миль) 18 серпня 1999.[19] Якби в КА були якісь несправності, в результаті чого космічний зонд Кассіні стикнувся би із Землею, то, за оцінками НАСА, в гіршому випадку, значна частина з 33 кг плутонію-238 всередині РТГа була б розсіяна в атмосфері Землі. В результаті чого, до п'яти мільярдів людей піддалися би радіаційному впливу, підвищилися би випадки смерті від раку, але шанси, що таке могло сататися були 1 до мільйона.[20][21][20]

Телеметрія[ред.ред. код]

Космічний апарат Кассіні здатний передавати кілька різних форматів телеметрії. Підсистема телеметрії, мабуть, є найбільш важливою підсистемою, бо без неї дані не могли би доходити до Землі.

Телеметрія Кассіні була розроблена з нуля, космічний апарат використовує більш сучасний комп'ютер, ніж попередні місії.[22] Кассіні - це перший космічний апарат, який використовував міні-пакети, щоб зменшити складність передачі даних, створений спеціальний телеметричний словник і програмне забезпечення. Це дозволило створити менеджера по телеметрії для місії.

Гюйгенс (зонд)[ред.ред. код]

Докладніше: Гюйгенс (зонд)
Поверхня Титана, світлина зроблена зондом Гюйгенс
Та ж сама світлина оброблена за допомогою комп'ютера

Зонд "Гюйгенс" (англ. Huygens probe) створений Європейським космічним агентством і названий на честь голландського астронома XVII століття Християна Гюйгенса. Зонд був запущений 15 жовтня 1997 у зв'язці з космічним апаратом «Кассіні». 25 грудня 2004 зонд відокремився від свого носія і почав самостійний рух до Титану. 14 січня 2005 зонд "Гюйгенс" успішно увійшов в атмосферу Титана і здійснив посадку на його поверхню в області, що отримала назву Ксанаду. Це була перша (і на 2014 рік єдина) в історії м'яка посадка, зроблена у Зовнішній Сонячній системі. Зонд сів на тверду поверхню, хоча посадка в океан була також передбачена його конструкцією.[23]

1 зонд приземлився на невідому поверхню Титана, 108 обльотів Титана, зроблено 37000 світлин, зроблено зйомку 43% повехні Титана, опубліковано 1160 наукових робіт, знайдено 1 глобальний підповерхневий океан, названі 35 вуглеводневих озер та морів, знайдено 17 складових тонкої атмосфери Титана, температура поверхні -290°F, 1,45 Земного тиску

Події та відкриття[ред.ред. код]

Прольоти повз Венеру і Землю та подорож до Юпітера[ред.ред. код]

Космічний апарат Кассіні зробив два гравітаційних маневри - прольоти Венери 26 квітня 1998 і 24 червня 1999. Ці прольоти були необхідні щоб космічний апарат набрав достатній імпульс, щоб долетіти до поясу астероїдів. В цей час гравітація Сонця втягнула космічний апарат назад, у внутрішню частину Сонячної системи, де він зробив гравітаційний маневр навколо Землі. 18 серпня 1999 в 3:28 UTC, Кассіні здійснив допоміжний гравітаційний маневр - обліт Землі, на відстані 377000 км від Місяця, апарат зробив серію калібрувальних світлин. 23 січня 2000 року близько 10:00 UTC, Кассіні зробив обліт астероїда 2685 Masursky. Були зроблені його світлини.[24] На відстані 1,6 мільйонів кілометрів, був визначений діаметр астероїда - від 15 до 20 км.

Світлина Місяця під час обльоту

Проліт Юпітера[ред.ред. код]

Кассіні найближче підлетів до Юпітера 30 грудня 2000 року і зробив багато наукових вимірювань. В ході багатомісячного прольоту Юпітера, були зроблені 26000 зображень. Це дозволило створити найдетальніший глобальний кольоровий "портрет" Юпітера, в якому найменші деталі мають розмір приблизно 60 км (37 миль).[25] 30 травня 2001 - під час перельоту від Юпітера до Сатурна, був помічений «серпанок» в зображеннях вузькокутової камери Кассіні. Це вперше було відзначено на фотографіях зірки Майя із зоряного скупчення Плеяд.

КА New Horizons (космічна місія до Плутона) зробив більш пізні зображення Юпітера 28 лютого 2007.

Перебіг польоту[ред.ред. код]

Траєкторія польоту Кассіні

2004 року «Кассіні» досяг своєї головної мети — орбіти Сатурна. Цей апарат є єдиним космічним апаратом, котрий було запущено саме до системи Сатурна.

«Кассіні» було оснащено зондом «Гюйгенс», котрий 14.01.2005 року досяг поверхні супутника Сатурна — Титана.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. «Cassini’s Tour of the Saturn System». The Planetary Society. Процитовано 2010-11-04. (англ.)
  2. а б Outer Planets Flagship
  3. William J. Broad (September 8, 1997). «Saturn Mission's Use of Plutonium Fuel Provokes Warnings of Danger». The New York Times. Процитовано September 1, 2010. 
  4. «Dozens arrested in protest of plutonium-fueled space mission». CNN. October 4, 1997. Процитовано September 1, 2010. 
  5. Christopher Boyd (October 5, 1997). «27 Arrested at Protest of Cassini». Orlando Sentinel. Процитовано September 1, 2010. 
  6. «Cassini Spacecraft Nears Liftoff, but Critics Object to its Risks». The New York Times. October 12, 1997. Процитовано September 1, 2010. 
  7. Daniel Sorid (August 18, 1999). «Activists Stand their Ground, Even As Cassini Sails Safely Away». Space.com. Процитовано September 1, 2010. 
  8. Overbye, Dennis (August 6, 2014). «Storm Chasing on Saturn». New York Times. Процитовано August 6, 2014. 
  9. а б в г д е ж и к л м н п «Cassini Orbiter Instruments». Saturn.jpl.nasa.gov. Процитовано 2011-08-20. 
  10. «CAPS team page». Caps.space.swri.edu. Процитовано 2011-08-20. 
  11. «Cassini Significant Events newsletter 2012 03 26». JPL. 
  12. Waite J. H., Lewis S., Kasprzak W. T., Anicich V. G., Block B. P., Cravens T. E., Fletcher G. G., Ip W. H., Luhmann J. G., McNutt R. L., Niemann H. B., Parejko J. K., Richards J. E., Thorpe R. L., Walter E. M., Yelle R. V. (2004). «The Cassini ion and neutral mass spectrometer (INMS) investigation». Space Science Reviews 114 (1–4). с. 113–231. Bibcode:2004SSRv..114..113W. doi:10.1007/s11214-004-1408-2. 
  13. «INMS team page». Inms.space.swri.edu. Процитовано 2011-08-20. 
  14. Porco C. C., West R. A., Squyres S., McEwen A., Thomas P., Murray C. D., Delgenio A., Ingersoll A. P., Johnson T. V., Neukum G., Veverka J., Dones L., Brahic A., Burns J. A., Haemmerle V., Knowles B., Dawson D., Roatsch T., Beurle K., Owen W. (2004). «Cassini Imaging Science: Instrument characteristics and anticipated scientific investigations at Saturn». Space Science Reviews 115 (1–4). с. 363–497. Bibcode:2004SSRv..115..363P. doi:10.1007/s11214-004-1456-7. 
  15. Dougherty M. K., Kellock S., Southwood D. J., Balogh A., Smith E. J., Tsurutani B. T., Gerlach B., Glassmeier K. H., Gleim F., Russell C. T., Erdos G., Neubauer E. M., Cowley S. W. H. (2004). «The Cassini magnetic field investigation». Space Science Reviews 114 (1–4). с. 331–383. Bibcode:2004SSRv..114..331D. doi:10.1007/s11214-004-1432-2. 
  16. Krimigis S. M., Mitchell D. G., Hamilton D. C., Livi S., Dandouras J., Jaskulek S., Armstrong T. P., Boldt J. D., Cheng A. F., Gloeckler G., Hayes J. R., Hsieh K. C., Ip W. H., Keath E. P., Kirsch E., Krupp N., Lanzerotti L. J., Lundgren R., Mauk B. H., McEntire R. W., Roelof E. C., Schlemm C. E., Tossman B. E., Wilken B., Williams D. J. (2004). «Magnetosphere imaging instrument (MIMI) on the Cassini mission to Saturn/Titan». Space Science Reviews 114 (1–4). с. 233–329. Bibcode:2004SSRv..114..233K. doi:10.1007/s11214-004-1410-8. 
  17. «Why the Cassini Mission Cannot Use Solar Arrays». NASA/JPL. 1996-12-06. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-11-04. (англ.)
  18. «Why the Cassini Mission Cannot Use Solar Arrays». NASA/JPL. December 6, 1996. Процитовано 2014-03-21. 
  19. «Cassini–Huygens:Quick Facts». Saturn.jpl.nasa.gov. Процитовано 2014-07-01. 
  20. а б Cassini Final Environmental Impact Statement, see Chapter 2, Table 2-8
  21. Cite thesis |degree=Master of Science |chapter=Chapter 3 |title=Protest Space: A Study of Technology Choice, Perception of Risk, and Space Exploration |url=http://scholar.lib.vt.edu/theses/available/etd-120899-134345/unrestricted/06chapter_3.PDF |last=Friedensen |first=Victoria Pidgeon |year=1999 |accessdate=February 28, 2011
  22. http://trs-new.jpl.nasa.gov/dspace/bitstream/2014/33099/1/94-1033.pdf
  23. How to Land on Titan, Ingenia, June 2005
  24. JPL (February 11, 2000). "New Cassini Images of Asteroid Available". Прес-реліз. Переглянутий 2010-10-15.
  25. Hansen C. J., Bolton S. J., Matson D. L., Spilker L. J., Lebreton J. P. (2004). «The Cassini–Huygens flyby of Jupiter». Icarus 172 (1). с. 1–8. Bibcode:2004Icar..172....1H. doi:10.1016/j.icarus.2004.06.018.