Катабатичний вітер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Докладніше у статті Вітер
Katabatic wind in Antarctica

Катабати́чний ві́тер (від грец. κατάβασις, катабасис — спуск, зниження) — щільний і холодний повітряний потік, спрямований униз схилами земної поверхні (з гірських перевалів і вершин), а також спадні струмені холодного повітря в купчасто-дощових хмарах.

Катабатичні вітри можуть досягати ураганних швидкостей — в сухих долинах Мак-Мьордо вони розганяються до 320 км/год. Проте більшість не настільки інтенсивна та досягає швидкості 10 вузлів (18 км/год) або менше.

Теорія[ред.ред. код]

Схема утворення катабатичних вітрів

Не всі вітри, що дмуть униз схилом, є катабатичними. Наприклад, такі вітру, як фен, чинук або бергвінд, є вітрами дощових сутінок, де, піднімаючись з навітряної сторони гірського хребта, повітря втрачає вологу та спускається з підвітряного боку сухим і теплим. Катабатичний вітер приносить до підніжжя гір похолодання, яке не компенсується адіабатичним нагріванням при спусканні повітряних мас.


Поширення[ред.ред. код]

Катабатичний вітер «зливається» з краю шельфового льодовика

Катабатичні вітри відомі в багатьох гірських країнах і на узбережжях. У Норвегії такий вітер називають ельвегуст, в Ріо-де-Жанейро — терре-альтос, в Японії — оросі, на півдні Каліфорнії — вітер Санта-Ана. Найбільш чітко вираженими є бора, льодовиковий вітер, стоковий вітер, містраль, інші.


Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]