Катастрофа B-52 на авіабазі Фейрчайлд 24 червня 1994

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Катастрофа B-52 на авіабазі Фейрчайлд
FairchildB52Crash.jpg

B-52H 61-0026 Czar 52, за мить до катастрофи. Можна побачити катапультування другого пілота Марк Макгіена.

Загальні відомості
Дата  24 червня 1994
Час  14:16
Характер  зіткнення із землею при виконанні розвороту на гранично низькій висоті
Місце  авіабаза Фейрчайлд, Вашингтон, США
Координати  47°36′38″ пн. ш. 117°39′02″ зх. д. / 47.6108306° пн. ш. 117.6505639° зх. д. / 47.6108306; -117.6505639Координати: 47°36′38″ пн. ш. 117°39′02″ зх. д. / 47.6108306° пн. ш. 117.6505639° зх. д. / 47.6108306; -117.6505639
Повітряне судно
Авіакомпанія  92-й бомбардувальний полк ВПС США
Модель  Boeing B-52 Stratofortress
Бортовий номер  61-0026
Пункт вильоту  авіабаза Фейрчайлд
Пункт призначення  авіабаза Фейрчайлд
Екіпаж  4
Пасажири   —
Вижило   —
Загинуло  4

Катастрофа стратегічного бомбардувальника Boeing B-52 Stratofortress на авіабазі Фейрчайлд відбулась 24 червня 1994 року. В результаті катастрофи загинули 4 пілота ВПС США. Причиною катастрофи стала помилка пілота під час тренувального польоту (підготовка до щорічного авіашоу).

Катастрофа[ред.ред. код]

О 13:58 за місцевим часом 24 червня 1994 екіпаж ВПС США під командуванням 46-річного підполковника Артура Голленда піднявся в небо над авіабазою для відпрацювання показового польоту. До складу екіпажу також входили: другий пілот Марк Макгіен (Mark McGeehan), оператор керуваня зброєю Кен Х'юстон (Ken Huston) та відповідальний за безпеку, полковник Роберт Вульф (Robert Wolff).[1] План передбачав серію прольотів на малій висоті, віражів з креном до 60° та імітацію посадки з підскоком. цей політ повинен був стати останнім для Голленда, тому на аеродромі, в очікуванні церемонії «прощання з небом», знаходилася його сім'я та товариші по службі.[2]

Виконавши більшу частину програми, перед імітацією посадки, екіпаж отримав команду відійти на друге коло, оскільки на ЗПС тільки-що приземлився літак-заправник KC-135. Голленд, що знаходився в горизонтальному польоті на висоті 75 м зі швидкістю 337 км/год, запросив дозволу диспетчера на виконання лівого розвороту на 360° і отримав згоду. Літак почав розворот навколо диспетчерської вежі, втрачаючи горизонтальну швидкість. Позаду вежі перебувала зона, закрита для польотів (імовірно — склад ядерних боєприпасів).[3] Уникаючи вильоту в заборонену зону і перебуваючи на тій же гранично малій висоті, Голланд перевищив допустимі режими віражу, продовжуючи втрачати швидкість (при крені 60 ° швидкість звалювання B-52 — 272 км/ч). О 14:16 В-52 виконав приблизно три чверті розвороту; при цьому, крен досяг 90 градусів, літак втратив керування, впав і вибухнув.

Другий пілот Марк Макгіен встиг катапультуватися (на фотографії поруч з кілем B-52 видна відкинута кришка кабіни, що розташовувалася над місцем другого пілота) за мить до катастрофи, однак загинув у вогні. Оператор керування зброєю і, за сумісництвом, штурман екіпажу Кен Х'юстон також задіяв систему катапультування, але покинути літак до зіткнення із землею не встиг.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Thompson, Way, Way Off in the Wild Blue Yonder, Kern, Darker Shades of Blue, and USAF, AFR 110-14, pp. 2-3. (Екіпаж літака)
  2. Piper, Chain of Events, p. 136, Kern, Darker Shades of Blue, and USAF, AFR 110-14, pp. 2-3.
  3. Diehl, Silent Knights, p. 125.

Посилання[ред.ред. код]