Катехоламіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Катехоламіни — фізіологічно активні речовини, що виконують роль хімічних посередників (медіаторів та нейрогормонів) у міжклітинних взаємодіях у тварин; похідні пірокатехіна.

Катехоламіни епінефрин, норепінефрин та дофамін синтезуються у мозковій речовині надниркових залоз, у симпатичній нервовій системі та в мозку.

Також до катехоламінів відносяться інші нейромедіатори, такі як мелатонін, адреналін, норадреналін, гістамін, серотонін та інші.

Структура[ред.ред. код]

Синтез[ред.ред. код]

Схема біосинтезу катехоламінів (Blaschko — 1939):
Тирозін > ДОФА > Дофамін > Норадреналін > Адреналін

Функції[ред.ред. код]

Застосування[ред.ред. код]

Оскільки при різних захворюваннях катехоламіни та їхні метаболіти метанефрин і норметанефрин секретуються в підвищених кількостях, їх можна використовувати в діагностичних цілях.

У цьому сенсі особливого значення набувають діагностування, а також спостереження за розвитком пухлин нервової системи. Ці з'єднання застосовують головним чином при феохромоцитомах, а також нейробластомах та гангліоневромах.

У 10% випадків феохромоцитом спостерігається злоякісне переродження пухлини. Крім того, підвищення рівня катехоламінів і їх метаболітів метанефрина та норметанефрина можна спостерігати при карциноїді.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]