Катойконім

Катойконім (від грецької katajkos — житель і nim — назва), етнікон, патронімні слова (від латинської patria — батьківщина) — назва мешканців певної місцевості, співвіднесена з топонімом. Наприклад, Київ — киянин, Одеса — одесит, Крим — кримчанин.

В українській мові налічується понад 30 катайконімних суфіксів.

Напрямки досліджень в українському мовознавстві

• зіставно-порівняльний (П. І. Ковалик, Б. Ліндерт, А. К. Смольська)
• регіонально-діалектний (Ю. О. Карпенко, Павло Чучка, В. П'япка, Л. Госак, Р. Шрамек та інші)
• дериватологічний (Є. А. Лєвашов)
• регламентно-нормативний (О. М. Бабкін, З. С. Шеломенцева та інші)

Катойконімні суфікси

В українській мові

У сучасній українській мові на утворення множинних назв жителів вживається 25 суфіксів, а сингулятивних (чоловічих і жіночих) — понад 10.

• Множинні катойконіми утворюються за допомогою суфіксів:
  • -ц-і, -івц-і, -анц-і, -инц-і, -ан-и (-ян-и), -чан-и, івчан-и, -ивчан-и, -чанц-і, -щан-и, -ак-и, -чак-и, -ук-и, -чук-и, -ик-и, -ух-и, -іст-и, -ит-и, -ун-и, -енн-я, -ет-и, -ан-а, -ат-а, -чат-а, -ач-і.
• Сингулятивні катойконіми утворюються за допомогою суфіксів:
  • чоловічі: -ин-и, -чин, -ець, -ан, -чан, -івець, -анець
  • жіночі: -иц-я, -к-а, -анк-а, -чанк-а, -их-а.

Переважна більшість українських катайконімних суфіксів (продуктивних і непродуктивних) функціонує в катайконімах інших слов'янських мов, відрізняючись у певних випадках ступенем активності, продуктивності, поширеності та особливостями морфоматики.

В інших слов'янських мовах

Спільні з українськими

До власне українських належать:

• -ух-и (бортюхи́, від Бортятин)
• -чин (брони́ччин, від Брониця)

Суфікси, які також функціонують у білоруській мові:

• -ун-и (ображуни́, від Ображіївка) — біл. Па́цкаў — пацкуни́, пацку́н (Гомельська область)
• -иц-я (ставчани́ця, від Ставок) — біл. Ві́лька — віляні́ца (Берестейська область)

Суфікси -ат-а, -чат-а (солотвинча́та, від Солотвина) також функціонують у російській мові: рос. Мака́рьев — макаря́та

Суфікс -их-а на утворення жіночих назв жителів вживається в українській, білоруській та російській мовах, проте в інших слов'янських мовах він не простежується. Напр.: укр. Хрипки́ - хрипчи́ха, рос. О́стров - островни́ха, біл. Віцяві́чы - віцяўчи́ха(Гродненська область).

Усі інші суфікси є явищем спільнослов'янським.

Див. також

• Етнонім
• Екзоетнонім
• Політонім
• Топонім
• Глоттонім
• Ономастика
• Антропоніміка
• Топоніміка
• Етнографія

Література

• В. О. Горпинич «Назви жителів в українській мові», Київ, головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979