Франц Кафка

Франц Ка́фка
Franz Kafka
Кафка в 1906 році
Дата народження:	3 липня 1883
Місце народження:	Прага, Австро-Угорщина
Дата смерті:	3 червня 1924
Місце смерті:	Відень, Австрія
Громадянство:	Австро-Угорщина
Мова творів:	німецька
Рід діяльності:	письменник
Напрямок:	модернізм, література абсурду
Жанр:	притча, роман, мала проза
Magnum opus:	«Перевтілення» (1915)

Франц Ка́фка (нім. Franz Kafka; *3 липня 1883, Прага — †3 червня 1924, Відень) — один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст., більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем в світовій літературі.

Біографія

Будинок, де народився Франц Кафка

Кафка в 6 років

Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї, в Празі (Богемія, в той час — частина Австро-Угорської Імперії). Його батько — Герман Кафка (1852—1931), вийшов з чеськомовної єврейської громади, з 1882 р. був торговцем галантерейними товарами. Мати письменника — Юлія Кафка (Леві) (1856—1934) — віддавала перевагу німецькій мові. Сам Кафка писав німецькою, хоча чеську знав чудово. Розмовляв він і французькою мовою. Будучи євреєм, Кафка практично не знав їдиш і почав виявляти цікавість до традиційної культури євреїв тільки в двадцятирічному віці під впливом театральних труп, що гастролювали в Празі; інтерес до вивчення івриту виник тільки в кінці життя.

Дім, де знаходилася гімназія, яку закінчив Кафка, а також пізніше знаходився магазин його батька

У Кафки було два молодших брати та три молодші сестри. Обидва брати, не досягши і дворічного віку, померли до того, як Кафці виповнилося 6 років. Сестер звали Еллі, Валлі та Оттла (всі троє загинули під час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах у Польші). У період з 1889 по 1893 роки Кафка відвідував початкову школу, а потім гімназію, яку закінчив в 1901 році. Закінчивши Празький Карлів університет, отримав ступінь доктора права (керівником роботи Кафки над дисертацією був професор Альфред Вебер), а потім поступив на службу чиновником в страховому відомстві, де і пропрацював на скромних посадах до передчасного — через хворобу — виходу на пенсію в 1922 році. Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим: у щоденниках та листах він буквально признається в ненависті до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому ж плані завжди була література, «що реабілітувала все його існування». У 1917 після легеневого крововиливу розвився туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 року в санаторії під Віднем.

Аскетизм, невпевненість в собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу — всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а особливо в «Листі батькові» — цінній інтроспективі стосунків між батьком та сином. Через ранній розрив з батьками Кафка був вимушений вести дуже скромний спосіб життя і часто міняти житло, що наклало відбиток на його ставлення до самої Праги та її мешканців. Хронічні хвороби дуже дошкуляли йому; окрім туберкульозу, він страждав від мігрені, запаморочення, наривів та інших захворювань. Він намагався протидіяти всьому цьому натуропатичними засобами, такими як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика та вживання великої кількості непастеризованого коров'ячого молока. Будучи школярем, він брав активну участь в організації літературних зустрічей, докладав зусилля до організації та просування театральних спектаклів. На оточуючих Кафка справляв враження своєю хлоп'ячою, акуратною, суворою зовнішністю, спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом і незвичайним почуттям гумору.

Могила Кафки на Новому єврейському кладовищі міста Праги. Надпис івритом говорить:
«Аншл син Гениха Кафки та Етл; нижче — батько: Гених син Якова Кафки та Фрадл, мати: Етл, дочка Якова Леві та Ґути»

Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. У період між 1912-м та 1917-м роками він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини (наслідком цих стосунків стало написання роману «Процес»). Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, що виявляється з їхнього листування. Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки незабаром були розірвані. На початку 1920-х років він мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою — Міленою Есенською. У 1923 році Кафка, разом з дев'ятнадцятирічною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав у Берлін, в надії віддалитися від впливу сім'ї та сконцентруватися на письменництві; потім він повернувся до Праги. Здоров'я в цей час погіршувалося, і 3 червня 1924 року Кафка помер в санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. Тіло перевезли до Праги, де воно і було поховане 11 червня 1924 на Новому єврейському кладовищі в районі Страшніце, в спільній сімейній могилі.

За життя Кафки опубліковано всього декілька коротких оповідань, що склали дуже малу частину його робіт, і його творчість не приваблювала багато уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту — Максу Броду — спалити все ним написане без виключення. Його коханка Дора Дімант справді знищила рукописи, якими вона володіла, але Макс Брод не скорився волі покійного та опублікував більшу частину його робіт, які незабаром почали привертати до себе увагу. Вся його опублікована творчість, окрім декількох чеськомовних листів, була написана німецькою.

Бібліографія

Сам Кафка опублікував чотири збірки — «Споглядання», «Сільський доктор», «Покарання» та «Голодар» — перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори — романи «Америка» (1911—1916), «Процес» (1914—1918) та «Замок» (1921—1922) — залишилися різною мірою незавершеними і побачили світ вже після смерті автора і всупереч його останній волі.

Новели та мала проза

• «Опис однієї боротьби» (Beschreibung eines Kampfes — 1904—1905)
• «Весілля в селі» (Hochzeitsvorbereitungen auf dem Lande — 1906—1907)
• «Вирок» (Das Urteil — 22-23 вересня 1912)
• «Перевтілення» (Die Verwandlung — 1912)
• «У виправній колонії» (In der Strafkolonie — 1914). Ця новела, разом з трьома попередніми, сформувала книгу «Кари»
• «Шкільний вчитель» (Der Dorfschullehrer or Der Riesenmaulwurf — 1914—1915)
• «Брюмфельд, старий холостяк» (Blumfeld, ein älterer Junggeselle — 1915)
• «Сторож склепу» (Der Gruftwächter — 1916—1917), єдина драма Кафки
• «Сільський доктор» (Ein Landarzt — 1917)
• «Мисливець Гракх» (Der Jäger Gracchus — 1917)
• «Як будувалася китайська стіна» (Beim Bau der Chinesischen Mauer — 1917)
• «Голодар» (Ein Hungerkünstler — 1922), входить в одноіменний збірник
• «Дослідження одного собаки» (Forschungen eines Hundes — 1922)
• «Маленька жінка» (Eine kleine Frau — 1923), збірник «Голодар»
• «Нора» (Der Bau — 1923—1924)
• «Співачка Жозефіна, або мишачий народ» (Josephine, die Sängerin, oder Das Volk der Mäuse — 1924), збірка «Голодар»

Романи

• «Процес» (Der Prozeß — 1925), укр. пер. 1998
• «За́мок» (Das Schloß — 1926), укр. пер. 2006
• «Америка» (Amerika — 1927), укр. пер. 2009 під назвою Зниклий безвісти

Листи

• Листи до Феліції та Гретти Блох
• Листи Мілені
• Лист батьку (виданий 1919 року)

Щоденники

• Щоденники 1910—1923
• Сині записники

Українські видання

• «Перетворення: оповідання» (Мюнхен: Сучасність, 1989; Львів: ЛА «Піраміда», 2005)
• «Процес» (Київ: Юніверс, 1999; Харків: Фоліо, 2005; Харків: Фоліо, 2009)
• «Замок» (Харків: Фоліо, 2006)
• «Зниклий безвісти: [Америка]» (Київ: Критика, 2009)

Про Кафку

Музей Франца Кафки в Празі

Бронзова статуя Кафки в Празі

Автором перших рецензій на творчість Кафки був угорський письменник Шандор Марай.

Літературні твори

• Вальтер Беньямін «Франц Кафка»
• Макс Брод «Франц Кафка. Біографія»
• Макс Брод «Франц Кафка. В'язень абсолюту»
• Д. Мейровіц та Р. Крамб «Кафка для початківців»
• Моріс Бланшо «Від Кафки до Кафки»

Фільми

• «Це чудове життя Франца Кафки» («Franz Kafka's ‘It's a Wonderful Life’», Велика Британія, 1993 (1995). Режисер: Пітер Капальді. В ролі Кафки Річард Грант. Фільм отримав премію «Оскар»)
• «Співачка Жозефіна та мишачий народ» (Україна-Німеччина, 1994. Режисер: Сергій Маслобойщиков)
• «Кафка» («Kafka», США, 1991 Режисер: Стівен Содерберг. В ролі Кафки: Джеремі Айронс)
• «Замок» (1997) (Das Schloss. Режисер: Міхаель Ганеке)
• «Замок» (Росія-Німеччина-Франція, 1994. Режисер: Олексій Балабанов)
• «Процес» («The Trial», Німеччина-Італія-Франція, 1963. Режисер Орсон Веллс)

Екранізації творів

Ідея розповіді «Перетворення» використовувалася в кіно багато разів:

• «Людина, що неймовірно зменшилася» (1950-ті)
• «Муха» (Курта Ньюмана, 1956)
• «Муха» (римейк Девіда Кронненберґа, 1986)
• «Кислотний будинок»
• «Перевтілення», 2002)

В Україні за його творами знято фільми: «Людина К.» (1992) та «Співачка Жозефіна й мишачий народ» (1994, удостоєний призів на кінофестивалі «Кіношок-94» в Анапі, «Молодість-94» в Києві, Каїрському міжнародному кінофестивалі, кінофестивалі «Література і кіно» в Гатчині тощо).

Критика

Безліч критиків намагалися пояснити сенс робіт Кафки виходячи з положень тих або інших літературних шкіл — модернізму, «магічного реалізму» та ін. Деякі намагалися відшукати вплив марксизму на його сатиру над бюрократизмом в таких творах як «У виправній колонії» «Процес» та «Замок». В той же час, інші розглядають його творчість через призму юдаїзму (оскільки він був євреєм і виявляв деяку цікавість до єврейської культури) — декілька зауважень із цього приводу зробив Борхес; через фройдиський психоаналіз (через напружене сімейне життя письменника); або через алегорії метафізичного пошуку Бога (прибічником цієї теорії був Томас Манн).

Посилання

• Проект Франц Кафка(англ.)