Качинський Сергій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Качинський
 Поручник
Полковник «Остап»
Загальна інформація
Народження 1917(1917)
Піддубці, тепер Луцького району Волинської області, Україна
Смерть 10 березня 1943(1943-03-10)
с. Оржів, тепер Рівненський район, Рівненська область, Україна
(Вогнепальне поранення)
Громадянство  Українська держава (1941)
ОУН
Національність українець
Псевдо «Остап»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Нагороди та відзнаки
Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 11.10.1952

Сергі́й Качи́нський (псевдо: «Остап», «Щупак»; 1917 — 10 березня 1943, с. Оржів, Рівненський район) — поручник, організатор перших відділів УПА.

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1 класу (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Син священника з Острожця Млинівського району.

Колишній офіцер польської армії. Член ОУН з 1931 р., перебував у підпіллі з 1939 до 1941 рр., член штабу навчального підрозділу ОУН (Бандери) влітку 1941 р., обласний військовий референт ОУН-Рівне в 1941—1943 рр.[1] Військовий референт ОУН на ПЗУЗ. Організатор і командир сотні УПА (жовтень 1942 р.) в Дивинському лісі на Берестейщині, що входила до бойової структури УПА-Північ.

Організаційна робота та вишкіл молоді[ред. | ред. код]

Очолював першу школу старшин УПА у Рівному, яка діяла під вивіскою народної міліції. Майбутні старшини навчалися, і виконували обов'язки міліції. Потім гестапо почало підозрювати і їм довелося непомітно виходити з Рівного. Невдовзі створено батальйон швидкого реагування в Клевані-1.

Це була фактично нелегальна школа підстаршин УПА, куди набирали молодих хлопців віком 17-19 років. Списки курсантів як і в Рівненській школі старшин, так і в Клеванській школі підстаршин були мінливі, бо створювалися вже боївки та групи УПА і потрібні були командири. Довелося Остапові залишити місто. Школа перебазувалася в лісисту місцевість Костопільського району. Зроблено це своєчасно, бо невдовзі гестапо почало вишукувати активних діячів націоналістичного підпілля в минулому.

Збройна боротьба проти окупантів[ред. | ред. код]

У вересні (за іншими даними — жовтні[2]) 1942 в м. Сарни створене військове формування ОУН(Б), яке очолив С. Качинський. Формування з часом об'єдналося з іншими аналогічними структурами в Українську повстанську армію[3]. Свої погляди на військово-політичне становище у вересні 1942 висловив наступним чином:

Українські націоналісти мусять тепер знову більше орієнтуватися на Радянську Росію і всіма засобами їй допомагати, бо від німців українському народу очікувати нема чого. Після закінчення війни з українцями все одно будуть поводитися як з із рабами, оскільки кожен німецький солдат має отримувати у власність в Україні 40-50 гектарів землі, які потім муситиме обробляти місцеве населення.[4]

Того ж місяця 1942 року боївка ОУН(Б) під командуванням Сергія Качинського-«Остапа» ліквідувала станицю жандармів у селі Піддубці Луцького району. 10 березня 1943 року сотня УПА провела успішний наступ на укріпленні позиції німців в Оржеві, де розташовувалися також склади зброї. Втрати німців склали 60 вбитих і поранених; втрати УПА: 4 вбитих, серед яких і командир «Остап» (Сергій Качинський), що особисто керував боєм.[5]

Данило Яневський висловив точку зору, що формування Сергія Качинського нікому не підпорядковувалось[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак Сергію Качинському
  • Згідно з Постановою УГВР від 11.10.1952 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/52 від 12.10.1952 р. поручник УПА Сергій Качинський – «Остап» нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу[6].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 1.12.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Луцьку Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 016) переданий Надії Короткій, племінниці Сергія Качинського – «Остапа».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сергій Качинський (Остап). Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 8 серпня 2010.
  2. а б Яневський Д. Про кого мова? // Сільські вісті. — 2016. — № 65 (19397) (15 лип.). — С. 2.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 Жовтня 2012. Процитовано 1 Вересня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ОУН в 1942 році: Документи. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. — С. 12-13
  5. Українська Повстанська Армія. Бойові дії 1943-50. Видавництво ЗЧ ОУН 1960.
  6. Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська видавнича спілка, 2007. — С. 696. — ISBN 966-410-001-3.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]