Качка (аеродинамічна схема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Качка — аеродинамічна схема, при якій у літального апарату органи поздовжнього управління розташовані попереду крила. Названа так, тому що перші літаки, зроблені за цією схемою — райтівський «Флаєр» і «14-біс» Сантос-Дюмона — нагадували очевидцям качку.

Переваги[ред.ред. код]

Схема «качка» забезпечує управління по тангажу без втрат підйомної сили на балансування, оскільки підйомна сила ПГО збігається за напрямком з підйомною силою основного крила, на відміну від нормальної аеродинамічної схеми, при якій заднє горизонтальне оперення створює негативну підйомну силу. Тим не менше, «качки» практично не використовуються в чистому вигляді через властиві їм серйозні недоліки.

Недоліки[ред.ред. код]

Літаки, збалансовані за аеродинамічною схемою «качка» мають серйозний недолік, який називається «схильність до клювання». Через скошування потоку за переднім горизонтальним оперенням (ПГО) кут атаки на крилі менший, ніж на ПГО, тому в міру збільшення кута атаки зрив потоку починається спочатку на ПГО. Це викликає зменшення підйомної сили на ньому, що супроводжується опусканням носа літака (клюванням), особливо небезпечним на зльоті та посадці. Крім того, розташоване спереду рухливе горизонтальне оперення сприяє збільшенню ефективної площі розсіювання (ЕПР) літака, а тому вважається небажаним для літаків п'ятого покоління, виконаних з дотриманням технологій радіолокаційної малопомітності.

Схожі схеми[ред.ред. код]

  • «Безхвостка з ПГО» — схема, в якій переднє оперення використовується не для управління по тангажу, а для поліпшення злітно-посадочних характеристик або балансування на надзвукових швидкостях (Eurofighter Typhoon, Rafale, Ту-144 і XB-70).
  • Біплан-тандем або качка з близькорозташованим переднім крилом — схема, в якій основне крило розташоване в зоні скосу потоку від переднього горизонтального оперення (ПГО). За такою схемою збалансовані JAS 39 Gripen і МіГ 1.44.

Варіанти схеми «качка» використовуються також для багатьох керованих ракет.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лётные испытания самолётов, Москва, Машиностроение, 1996 (К. К. Васильченко, В. А. Леонов, И. М. Пашковский, Б. К. Поплавский)