Кашира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Кашира
Coat of Arms of Kashira (Moscow oblast) (1998).png Flag of Kashira (Moscow oblast).png
Герб Кашири Прапор Кашири
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район Каширський район
Код ЗКАТУ: 46435
Основні дані
Час заснування: 1356
Статус міста з 1356 року
Населення 39 330
Площа 16 км²
Географічні координати: 54°50′00″ пн. ш. 38°09′00″ сх. д. / 54.83333° пн. ш. 38.15000° сх. д. / 54.83333; 38.15000Координати: 54°50′00″ пн. ш. 38°09′00″ сх. д. / 54.83333° пн. ш. 38.15000° сх. д. / 54.83333; 38.15000
Географічні координати: 54°50′00″ пн. ш. 38°09′00″ сх. д. / 54.83333° пн. ш. 38.15000° сх. д. / 54.83333; 38.15000Координати: 54°50′00″ пн. ш. 38°09′00″ сх. д. / 54.83333° пн. ш. 38.15000° сх. д. / 54.83333; 38.15000{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Висота над рівнем моря 190 м
Катойконіми каширя́ни, каширя́нин, каширя́нка [1]
Влада
Веб-сторінка http://kashira.org/
Карта
Кашира (Росія)
Кашира
Кашира

Каши́ра — одне з найстаріших (з 1356) міст Московської області РФ, розташоване за 115 км на південь від Москви, пристань на високому правобережжі р. Ока, адміністративний центр Каширського району. Залізнична станція на лінії Москва-Павелецька — Донецьк. Населення 39 330 осіб (2009).

Чисельність мешканців Кашири за роками
1825 1859 1897 1901 1917 1926
2000 3000 4000 5500 4600 7500
1939 1959 1964 1970 1979
17400 22200 39000 43900 44200

Герб міста[ред.ред. код]

Герб (1778)

Геральдичний опис гербу Кашири, затвердженого в 1778, голосить: «Щит, розрізаний навпіл горизонтальною лінією: у верхній частині щита в лазоревому полі золотий крест, а в нижній частині в срібному полі чорний з червленими крилами і увінчаний золотим вінком дракон, що представляє герб Казанський, в нагадування, що сей град при Великому Князі Василії Івановичу був даний Абдил Летіфу, царю Казанському; а верхня частина щита показує, що він і тоді не виходив з під Російської держави».

Вигляд центральної частини міста з протилежного берега Оки

Історія[ред.ред. код]

Стара Кашира (до початку XVII століття)[ред.ред. код]

Своєю назвою Кашира зобов'язана річці Каширці, біля гирла якої в Оку на лівому, пологому березі Оки спочатку розташовувалось місто. Кашира вперше згадується в 1356 в духовній грамоті сина Івана Калити московського князя Івана II Красного як село, заповідане ним своєму сину Дмитру. А в 1355 єпископ Коломенський Афанасій титуловався також «Каширським». В 1480 Кашира вже була містом, яке Іван III приказав спалити, не надіючись захистити його від очікуваного набігу татарського хана Ахмата. В 1483 за договором між рязанським і московським князями Кашира остаточно переходить під владу Москви. В 1498 західніше Кашири був заснований Троїцький Білопісоцький монастир. В 1497–1526 Каширою володіли колишні казанські татарські царі, які підтримували московського князя. В 1517 на місто був здійснений перший набіг кримських татар, після чого до кінця століття Кашира пережила більше 20 набігів. В 1531 в Каширі збудована фортеця: земляний вал з дерев'яними укріпленнями[2]. Найбільш руйнівний набіг кримських татар відбувся в 1571. Після набігів, епідемії чуми и военных действий 1607–1611 гг. Кашира запустела и больше на своём месте не відновлювалась. Сьогодні на цьому місці села Городищі і Стара Кашира.

XVII–XVIII століття[ред.ред. код]

В 1619 Кашира відбудована знову — вже на правому березі Оки, де до 1629 зведений земляний вал з дерев'яною фортецею, що служив одним з опорних пунктів Великої Засічної лінії. В другій половині XVII століття оборонна роль Кашири поступається місцем торгівлі. В 17081777 входила в склад Московської губернії, з 1777 — повітове місто Тульського намісництва, з 1796 — Тульської губернії. В 1779 Кашира отримує регулярний план з прямокутною сіткою кварталів, при цьому головна вулиця орієнтується на ансамбль Білопісоцького монастиря, розташованого за Окою. На крутих схилах регулярне планування здійснити не вдалось.

XIX століття[ред.ред. код]

Баня Успенського собору

В першій половині XIX ст. Кашира була важливим торговим центром. В місті розгорнулось кам'яне і дерев'яне будівництво, будуються церкви і житлові будинки в стилі класицизм. Мешканці займаються садівництвом і городництвом, а також дрібнокустарним виробництвом. З проведенням у 1860-х рр. в стороні від Кашири Курської і Рязанської залізниць, торгівля в місті дуже скоротилась. В 1884 в місті заснований Олександрівський-Нікітський жіночий монастир. Розвиток міста відновлюється тільки в 1900 році, коли в безпосередній близкості будуються Павелецька залізниця і станція Кашира.

Початок XX століття[ред.ред. код]

Восени 1918 в околицях Кашири відбувалися повстання селян, незадоволених насильницьким вилученням хліба. В 1919–1922 за 5 км від міста збудована Каширська ГРЕС. У травні 1923 Кашира передана в Московську губернію, а в 1929 стала районним центром Московської області.

1941 рік[ред.ред. код]

Під час Другої Світової війни в листопаді 1941 року після обходу німецькими військами Тули Кашира опинилася в зоні воєнних дій. В результаті прориву німців 24 листопада, до кінця наступного дня передові частини 2-ї танкової армії групи армій «Центр» з'явились за 3 км від міста біля радгоспа Зендіково. Місто піддається нальотам німецької авіації. Але закріпитися їм там не вдалось, і 27-29 листопада під контрударами 1-го кавалерійського корпусу генерала П. А. Бєлова і 173-ї стрілецької дивізії вони вимушені були відступити до селища Мордвес. На початку грудня 1941 року в результаті Тульської наступальної операції німецькі війська були відкинуті від Кашири.

Друга половина XX століття[ред.ред. код]

В 1963 році в склад Кашири ввійшло місто Новокаширськ. В результаті розвитку міста в 1950—1970-х рр. виділились 4 відокремлених райони: Стара Кашира (Кашира-1), станція Кашира, Кашира-2 і «мікрорайон» він же «дідів бугор» (Кашира-3)


Архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Церква Введенія

В місті збереглась житлова забудова одно-двоповерхових будинків XIX ст. в стилі класицизм з елементами псевдо-російського стилю, а також дерев'яні будинки кінця XIX — початку XX ст. У колишніх Нікітській і Рибній слободах (район Первомайської вул.) збереглось древньоруське ландшафтне міське планування.

Кінотеатр на Радянській вулиці

Пам'ятник археології[ред.ред. код]

Старше Каширське городище — одне з найдревніших городищ дяковської культури (7 — 4 століття до н. е.) з круглими землянками.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні підприємства — Каширська ГРЕС, типографія АіБ і макаронна фабрика «Байсад»; заводи: суднобудівний, металоконструкцій (обладнання для електростанцій), сільськогосподарських машин, «Центроліт» (алюміневе і чугунне лиття, механообробка), гідромеханічний, меблевий (Каширамебель), хлібний (Каширахліб), борошномельний. Комбінат картонно-паперових виробів (Гофрон). Виробництво цегли, гофротари. ТзОВ «Фріто-Лей Мануфактуринг» (Pepsico inc, виробництво чипсів і сухариків торгових марок Lay's, Cheetos, Xpycteam), компанія «Русь-алко». Компанія Kariguz (виробництво пухових подушок і ковдр).

Транспорт[ред.ред. код]

Міський транспорт представлений автобусами великої вмістимості і маршрутними таксі. Працює 3 міських маршрути:

  • 1 — вул. Вахрушева — стара Кашира (кільцевий, через стару Каширу)
  • 3 — вул. Вахрушева — стара Кашира (кільцевий, через мікрорайон)
  • 4 — вул. Вахрушева — Центроліт


Освіта і культура[ред.ред. код]

3 музичні школи, філія Московського державного університету приборобудування та інформатики, філія Міжнародної академії підприємництва, філія Російського державного гуманітарного університету; філія Російського державного університету ім. Катерини Великої; філія Сучасної гуманітарної академії; два освітніх центри з вивчення іноземних мов: «Кредо» і «Едванс»; краєзнавчий музей. 4 стадіони, палац спорту «Ювілейний».

Спортклуб «Кашира», Каширський молодіжний центр, Дитячо-юнацький центр, Дитячий екологобіологічний центр і його філія.

Кашира в кінематографії[ред.ред. код]

Відомі люди[ред.ред. код]

В місті народились[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Воронков А. И. Кашира в XVII в. // Труды общества изучения Московской области. Вып. 1. Московский край в его прошлом. М., 1928.
  • Голубев А. А., Гладир П. Н. Каширская старина. Исторические зарисовки — М.:Книжный мир, 2005.
  • Голубев А. А., Дудов В. Ф. Ратная слава Каширы. История Каширского района в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. — М.: Книжный мир, 2007.
  • Голубев А. А., Бокатуев В. В. Край Феникса в истории земли Каширской. История сельского поселения Топкановское с древнейших времен до начала XX века. — М.: Книжный мир, 2010.
  • Голубев А. А. Каширский район в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. — М.: Книжный мир, 2010.
  • Городцов В. А. Старшее Каширское городище (результаты археологических исследований в 1925–1926 гг.) // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. Вып. 85. М., 1933.
  • Прусаков А. П. Город Кашира. М., 1947.
  • Памятники архитектуры Московской области, т. 1, М.: «Искусство», 1975. Стр. 208–212, 354–355.
  • Разумовский Ф. В. На берегах Оки (от Серпухова до Каширы). М.: «Искусство», 1988. Стр. 100–148.
  • Очерки краеведов В. А. Смирнова и Л. И. Смирновой «Каширский район» из серии «Энциклопедия сёл и деревень Подмосковья». М., 1998.