Каштановолобий ара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каштановолобий ара
Severemacaw.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Птахи
Ряд: Попугоподібні
Родина: Папуги
Рід: Арара
Вид: Каштановолобий ара
(Linnaeus, 1758)
Біноміальна назва
Ara severus
Підвиди
  • Ara severus castaneifrons
  • Ara severus severus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ara severus
ITIS logo.jpg ITIS: 714034
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ara severus

Каштановолобий ара (лат. Ara severus) — птах родини папугових.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Довжина тіла 45-52 см, хвоста 20-24 см; вага 380 г. Забарвлення зелене, голова з синім відтінком. Підборіддя, щоки й чоло темно-червоне з буруватим відтінком. Мале махове пір'я із зовнішньої сторони зелені, першорядні махові — блакитні. Малі криючи пір'я червоне. Хвіст червоно-коричневий з блакитним кінцем. Дзьоб чорний. Лабети сірі. Райдужка оранжева.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Живе в Південній Америці від Панами до басейну Амазонки (захід і центр Бразилії, північ і центр Болівії).

Карта ареалу

Спосіб життя[ред.ред. код]

Населяють тропічні сельви, болота, луги, лісистості, савани з лісопосадками, кромки дощового лісу, пальмові гаї до висоти 1000—1500 м над рівнем моря. Харчуються пальмовими горіхами, ягодами, насіннями, плодами. Іноді наносять відчутну втрату плантаціям кукурудзи, де годуються в період дозрівання врожаю. Таку ж загрозу представляють ці папуги й гаям фігових дерев.

Розмноження[ред.ред. код]

Гніздо влаштовує в дуплах мертвих старих пальм, на великій висоті; відомі випадки їх гніздування й у норах по берегах рік. Часто гніздяться колоніями. У кладці 2-5 яєць. Насиджування триває 26-28 днів. Перші кілька днів самка не залишає гніздо, а самець її годує й постійно перебуває поруч, іноді залазячи в нього на ніч. Пташенята оперяють в 11-12 тижнів. Після виходу пташенят із гнізда, їх ще два тижні годують батьки.

Утримання[ред.ред. код]

У Європу цих птахів завозять уже ручними, узятими із гнізда пташенятами й штучно вирощеними людьми. Вони добре відрізняють людину, яка за ними доглядає, від сторонніх. Зустрічаються особини, що прекрасно наслідують людської мови, різним мелодіям і звукам. Попри ці позитивні якості, у папуг дуже голосний і різкий голос і дуже сильний дзьоб, тому в домашніх умовах тримати їх складно.

Література[ред.ред. код]

  • Гринёв В. А. Попугаи: Справочное пособие. — М.: Лесная промышленность, 1991. — 334 с ISBN 5-7120-0296-5
  • Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
  • Энциклопедия декоративных и экзотических птиц/ Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2

Посилання[ред.ред. код]