Квазікристал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дифракційна картина розсіяння електонів на ікосаедричній структурі квазікристалу Zn-Mg-Ho. Видно 10 точок по колу.

Квазікристал - речовина, яка має упорядковану, але не періодичну структуру. Це тверде тіло, яке складається з атомів, що не утворюють кристалічної ґратки, але можуть когерентно розсіювати випромінювання.

Для квазікристалів характерні чіткі бреґґівські піки при дифракції рентгенівських променів і електронів, однак при аналізів цих піків виявляються осі симетрії невластивих для кристалів порядків, наприклад 5-го.

Квазікристали були відкриті в 1984 році Даном Шехтманом. Здебільшого квазікристали утворюються при швидкому охолодженні розплавлених сплавів металів (Al-Li-Cu, Al-Mn-Si, Al-Ni-Co, Al-Pd-Mn, Al-Cu-Fe, Al-Cu-V, Cd-Yb, Ti-Zr-Ni, Zn-Mg-Ho, Zn-Mg-Sc, In-Ag-Yb, Pd-U-Si тощо), і є нестабільними, однак виявлені також стабільні квазікристалічні речовини.

Математично можливість заповнення простору кількома простими комірками з утворенням неперіодичної структури відкрив у 1970-их Роджер Пенроуз.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.