Квантовий ефект Зенона
Квантовий ефект Зенона — ефект продовження часу життя метастабільної квантової системи при спостереженні. Ефект названий за аналогією з апоріями Зенона. Таку назву йому дали в 1977 році Джордж Сударшан та Байдьянат Місра з Техаського університету[1]. У граничному випадку, коли спостереження ведеться неперервно, метастабільний стан ніколи не розпадеться. Час життя може й зменшитися, в такому разі ефект називають антизеноновим.
Ідея в тому, що тоді як у проміжках між вимірюваннями квантова система еволюціонуватиме поступово, причому на перших порах ця еволюція відрізнятиметься від експоненціального закону розпаду, вимінрювання редукує її до чистого стану, й історія розпочинається спочатку.
Експериментальні спостереження [ред.]
Сильне сповільнення еволюції квантової системи, зв'язаної з термостатом, спостерігалося експериментально.
Девід Вайнленд зі співробітниками із NIST у 1989 спостерігали квантовий ефект Зенона в атомній системі [2]. Приблизно 5000 іонів 9Be+ упіймали в пастку Пеннінга й лазерно охолодили до 250 мК. За допомогою резонансного радіочастотного імпульсу усі атоми було переведено в збуджений стан, і надалі реєстрували випромінені фотони. Під час радіочастотного імпульсу іонна паска регулярно «вимірювалася» за допомогою УФ імпульсів. Як і сподівалися, УФ імпульс призупиняв перехід системи у збуджений стан, що добре узгоджувалося з теоретичною моделлю. Огляд продовження досліджень у цьому напрямку опубліковано в Reviews of Modern Physics[3]
Виноски [ред.]
- ↑ Sudarshan E.C.G. The Zeno’s paradox in quantum theory // Journal of Mathematical Physics. — Т. 18. — (1977) (4) С. 756–763. DOI:10.1063/1.523304.
- ↑ W.M.Itano, D.J.Heinsen, J.J.Bokkinger, D.J.Wineland Quantum Zeno effect // PRA. — Т. 41. — (1990) (5) С. 2295–2300. DOI:10.1103/PhysRevA.41.2295.
- ↑ D. Leibfried, R. Blatt, C. Monroe & D. Wineland: Quantum dynamics of single trapped ions Reviews of Modern Physics, Vol. 75, January 2003 p. 281
