Квасилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Квасилів
Kvasyliv COA.png Kvasilov pgt fl.png
Герб Квасилова Прапор Квасилова
Країна Україна Україна
Область/АРК Рівненська область
Район/міськрада Рівненський район
Рада Квасилівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5624655300
Основні дані
Засноване в 1445 році.
Статус із 1959 року
Площа 4.46 км²
Населення 8117 (01.01.2011)[1]
Густота 1820 осіб/км²
Поштовий індекс 35350
Телефонний код +380 362
Географічні координати 50°33′25″ пн. ш. 26°16′03″ сх. д. / 50.55694° пн. ш. 26.26750° сх. д. / 50.55694; 26.26750Координати: 50°33′25″ пн. ш. 26°16′03″ сх. д. / 50.55694° пн. ш. 26.26750° сх. д. / 50.55694; 26.26750
Водойма річка Устя
Відстань
Найближча залізнична станція: Квасилів
До райцентру:
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт Квасилів, вул. Б. Хмельницького, 2
Карта
Квасилів (Україна)
Квасилів
Квасилів
Квасилів (Рівненська область)
Квасилів
Квасилів

Квасилів — селище міського типу в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення 7 478 мешканців (перепис 2001). Залізнична станція на лінії РівнеЗдолбунів.Засноване в 1445 році. Статус смт із 1978 року.

Назва[ред.ред. код]

Назва "Квасилів" походить від прізвища – Квасило. У нього кінцеве «ило», приєднане до кореневого «Квас» мало значення чогось негативного. А прізвище Квас / Іван Квас із Луцька/ засвідчене з 1488 року. Не ясно лише, чому когось Квасилом прозивали. Можливо за те, що мав «кислу» подобу, або «квасив губи» проявляючи невдоволення.[2]

Легенда[ред.ред. код]

Якось навесні, коли Устя розкинула свої води на десять миль, три околишні малоземельні з півдня подалися шукати нові «займи» для нової оселі. У надвечіря’я після довгих пошуків наглянули місцину, яка всім прийшла до вподоби. І тут, біля джерельця, почали підбирати «зайшлі» назву. У той час один з них черпнув джерельної води й каже: «о то справжнє квасило! Таку гірку пробую уперше!». Пожурились вони та й зійшлися на тому, що назвали цю місцину – КВАСИЛО. Від цього і пішла назва – Квасилів.

Старожили бережуть у пам’яті немало цікавого з Історії поселення, його назв. Ось дещо з розповідей: Від селища Здолбунів через Квасилів до Усті пробивалась річечка Рудка / нині ледь помітний струмок / названа вона так за її рудий колір води. У південній околиці селища були урочища: Безодня / збудована школа/, Трясовина /нині вулиця Молодіжна/, Плав /великий надрічковий заливний луг/, Кемпа /острівок на річці/, під литейко /місцевість на території ливарного заводу/, Сліпа вулиця та інші.

Історія[ред.ред. код]

У записках Квасилів виринає з 1445 року. Тоді воєвода Степан засвідчує зустріч краян серед яких був «пан Ванко» з Квасилова. У 1470 році зроблено запис: «Се я Ванко Скердеевич син Джусин із Квасилова визнаваю, их я князю Семену Васильевичу дедечу Збаразкому продал есми весную отчизну и дедину свою на веки веков».

Там же згадується «Квасиловский став».

Особливо виразні координати Квасилова дає грамота 1478 року. У ній читаємо: «Я пан Ванко Чкусевич из Квасилова пан Холмский чиним значенито сим нашим листом хто на него посмотрит или чтучи его услышит кому я буду потребизн иж своим братаничом с паном Олехном Чжусою по нашей по доброй воли без каждого принуждения имели семо дел у нашей дедечной отчизне. Мне пану Ванку досталося на мою дельницю Квасилова Басов Кут».

У 1496 році Квасилів зруйнували татари, які робили набіги на Волинь. Але село швидко відбудувалося.

Акт 1541 року засвідчує у «Квасиловском имении» велику повінь, внаслідок якої були затоплені «нивы и пастбища Усти». Під чим же роком є опис пожежі лісу у «Квасиловского двора».

За люблінською унією 1569 року Квасилів разом з іншими містами та селами до кінця 18 століття перебував під владою польських феодалів.

Протягом усієї історії від початку існування Квасилів був центром як політичного, так і громадського життя Волині. Адже у 1603 році «Квасилів є селом приналежним до Рівного», як власність Олександра Острозького.

Під час визвольної війни українського народу під проводом Хмельницького з весни до кінця 1648 року в околицях діяв повстанський загін. Після Переяславської ради Квасилів залишився під владою Польщі.

Взимку 1660 року російські війська розбили польсько-шляхетське військо А.Потоцького та звільнили село. Але за Андрусівським договором 1667 року село знову відійшло до Польщі.

У 1870 році князі Зігмунд та Карл Радзівіли вирішили продати великий маєток Квасилів неподалік Рівного, за 36 тисяч карбованців. Величина маєтку становила 1897 моргів.

На жаль, перші свідчення про Квасилів не можуть відповісти, про який населений пункт йдеться: Лівобережний / Квасилів Перший, або Квасилів Чеський/ чи Правобережний / Квасилів Другий, або Квасилів Український/. Можна лише допустити, що це був Квасилів, де в 1869 — 70 роках розкинулися чеські колонії. За це промовляють, крім іншого народні оповіщення, за яким нинішнє селище мало статус хутірця при «Чумацькому шляхові» Кременець-Здолбунів-Рівне панський маєток збудували орендарі. І Все на користь здогаду, що до чеської колонізації, на території нинішнього селища вже існувало поселення.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Встановлено пам'ятники:

Телекомунікації[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.