Квасоля звичайна

Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.) — вид рослин з роду квасоля родини Бобові. Це найбільш культивований вид з цього роду. Має багато різновидів та сортів. Сорти відрізняються між собою формою і кольору листя та кольором і виглядом плодів.

Ботанічний опис

Квасоля звичайна — однорічна трав'яниста рослина 0,5—3 метри заввишки (зустрічаються як карликові сорти, такі в'юнкі з довжиною стебла до 3 метрів). Стебло у частині сортів в'юнке, в іншої частини — пряме; сильноветвисте, покрите рідкими волосками. Листя парноперисте, на довгих черешках. Квітки по 2—6 на довгих квітконіжках, 1—1,5 см довжиною. Колір від білих до темно-пурпурних і фіолетових, метеликових. Плоди — боби, висячі, 5—20 см довжини, 1—1,5 см завширшки, прямі або зігнуті. Колір від блідо-жовтих та зелених до темно-фіолетових, з 2—8 насінинами. Насіння 5—15 мм довжиною, еліптичні, колір від білих до темно-лілових та чорних, однотонні або мозаїчні, крапчасті або плямисті.

Хімічний склад

У плодах квасолі містяться білки (у окремих сортах до 31%), вуглеводи (моно- і олігосахариди, крохмаль), азотисті речовини (у тому числі і незамінні амінокислоти), флавоноїди (кверцитурон), стеріни та органічні кислоти (яблучна, малонова, лимонна). Містить вітаміни: піридоксин, тіамін, пантотенову і аскорбінову кислоти. У надземній частині квасолі знайдені флавоноїди (кемпферол-3-глюкозид, кемпферол-3-глюкоксилозид, міріцетін-3-глюкозид), лейкоантоцианіди (лейкодельфінідін, лейкоцианідін, лейкопеларгонідін) і антоциани (ціанідин, пеларгонідін, дельфінідін, петунідін-3-глюкозид і мальвідін-3-глюкозид).

Історичні відомості

Квасоля — одна з головних рослин древнього землеробства Перу, Мексики і інших країн Південної і Центральної Америки. Вони є одній з прадавніх культур світу. Перша згадка про цю культуру зустрічається в древніх китайських літописах 1280 р. до н. е. Квасоля була дуже популярною стравою в Древньому Римі. Римляни не лише споживали квасолю, але і виготовляли з квасолі пудру.

У Германії досі квасолю незрідка називають білильними бобами. До Європи завезена після другої подорожі Колумба, а звідти вона попала до Росії в XVII—XVIII в.в. Ймовірно, тому у нас квасолю довгий час називали французькими бобами. Спочатку її вирощували як декоративний чагарник, і лише з часом, в кінці XVII ст. квасоля придбала широке поширення як овочева культура.

Посилання

• Квасоля звичайна: Таксономія на сайті GRIN
• Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.)(Phaseolus vulgaris L.)
• Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.)
• Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.)
• Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.)