Квінт Фабій Максим Еміліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Квінт Фабій Максим Еміліан (189 — 130 р. до н.е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Син Луція Емілія Павла Македонського, консула 182 року до н.е., та Папірії Масонії, доньки Гая Папірія Масона, консула 231 року до н.е. Був всиновлений Квінтом Фабієм Максимом, претором 181 року до н.е.

У 169 році до н.е. супроводжував рідного батька у македонському поході. відзначившись у битві під Підною. Квінт був спрямований до Риму із звісткою про перемогу. По поверненню за наказом Емілія Павла спустошив міста Егіній та Агаси за антиримські дії, а згодом розбив ілірійців, які були союзниками царя Персей. після завершення македонської кампанії взяв участь у триумфі.

Після смерті батька у 160 році до н.е. Квінт отримав усі батьківські статки з огляду на те, що брат квінта — Публій — відмовився від спадку на користь Квінта.

У 154 році до н.е. виконував обов'язки посла до Прусія II, царя Віфінії. Квінт передав наказ римського сенату припинити ворожі дії проти Пергаму, а також відшкодувати збитки. У 149 році до н.е. стає претором, а в якості провінції отримує Сицилію. На цій посади прийняв та спрямував до Риму карфагенських заручників.

У 145 році до н.е. обирається консулом (разом з Луцієм Гостилієм Манціном). В якості провінції отримує Дальню Іспанію, де йому доручалася боротьба з Віріатом. У 144 році до н.е. повноваження Еміліана було подовжено. Під час відсутності в провінції Квінта Фабія римляни зазнали поразки, але вже в цьому ж році Фабій завдав поразки Віріату й захопив частину Лузітанії.

Після цього у 133—132 роках Квінт командував частиною армії під орудою свого брата Публія Еміліана під час Нумантійської війни. По поверненню до Риму Квінт незабаром сконав.

Родина[ред.ред. код]

  • Квінт Фабій Максим Алоброзький, консул 121 року до н.е.

Джерела[ред.ред. код]

  • Friedrich Münzer: Fabius 110). In: Paulys Realenzyklopädie der klassischen Altertumswissenschaft. Bd. VI 2, Stuttgart 1907, Sp. 1794–1796.
  • Полібій. XXIX 14; XXXII 10; 18; XXXIII 9; XXXVI 5, 8
  • Fasti Cap.