Квінт Фабій Максим (консул-суфект 45 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Фабій Максим
лат. Quintus Fabius Maximus
Ім'я при народженні Quintus Fabius Maximus
Народився 92 до н. е.(-092)
Стародавній Рим
Помер 31 грудня 45 до н. е.(-045-12-31)
Рим, Римська республіка
Громадянство Римська республіка
Місце проживання Рим
Діяльність політик, військовий діяч
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій
Посада консул-суффект
Термін 45 рік до н. е.
Рід Фабії
Батько Квінт Фабій Максим
Мати невідомо
У шлюбі з невідомо і невідомо
Діти Фабія Пауліна,
Павло Фабій Максим, консул 11 року до н. е., Африкан Фабій Максим, консул 10 року до н. е.

Квінт Фа́бій Макси́м (лат. Quintus Fabius Maximus; 92 до н. е. — 31 грудня 45 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул-суффект 45 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Фабіїв. Син Квінта Фабія Максима. У 57 році до н. е. став курульним еділом. Під час своєї каденції відновив тріумфальну арку Квінта Фабія Максима Алоброзького на римському форумі. З початком громадянської війни поміж Гаєм Юлієм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Великим підтримав першого. У 48 році до н. е. його було обрано претором. У 4645 роках до н. е. займав посаду легата Цезаря в Іспанії. З початком повстання синів Помпея проти влади Цезаря, Фабій запросив підтримки з Риму, водночас захопив місто Мунда й взяв в облогу Урсон.

Повернувшись до Риму, Квінт Фабій Максим 1 жовтня 45 року до н. е. заступив на посаду консула-суффекта. Цезар дозволив йому відсвяткувати тріумф над Іспанією, попри те, що він не мав там ані самостійного командування, ані великих досягнень, але 31 грудня цього ж року Квінт Фабій раптово помер.

Родина[ред. | ред. код]

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fasti Cap., Degrassi 56f., 133, 500f. (лат.)
  • Fasti Amer., ibid. 242 (лат.)
  • Fasti Colot., ibid. 274 (лат.)
  • Acta Triumph., ibid. 86 f., 576 (лат.)
  • Friedrich Münzer: Fabius 108). // Paulys Realenzyklopädie der klassischen Altertumswissenschaft. Bd. VI 2. Stuttgart 1907. Sp. 1791f. (нім.)