Квірінг Еммануїл Йонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емануїл Йонович Квірінг
Емануїл Йонович Квірінг

COA Ukrainian SSR.png 3-й Секретар ЦК КП(б)У FlafUSRR.gif
Час на посаді:
21 жовтня 1918 — березень 1919
Попередник Серафима Іллівна Гопнер
Наступник Станіслав Вікентійович Косіор

COA Ukrainian SSR.png 2-й Перший Секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg
Час на посаді:
8 травня 1923 — грудень 1925
Попередник Дмитро Захарович Мануїльський
Наступник посада щойно скасована; Лазар Мойсейович Каганович як Генеральний Секретар ЦК КП України

Народився 1 (13) вересня 1888(1888-09-13)
Помер 26 листопада 1937(1937-11-26) (49 років)
Національність німець

Емануі́л Йо́нович Кві́рінг (*1 (13) вересня 1888(18880913) — †26 листопада 1937) — радянський партійний державний діяч, доктор економічних наук, перший секретар ЦК КП(б) України.

Життя[ред.ред. код]

Народився у с. Фрізенталь Новоузенського повіту Самарської губернії (тепер с. Новолиповка Федоровського району Саратовської області, Росія) в сім'ї німецького колоніста.

Брав участь у революційному русі: з 1906 р. — як член партії есерів, з 1912 — як більшовик. З 1913 р. співробітничав у газеті «Правда», був секретарем більшовицької фракції в IV Державній Думі.

Влітку 1914 р. Квірінга заарештували і вислали до Катеринослава, де він незабаром був обраний до складу Катеринославського комітету РСДРП(б).

Після Лютневої революції в Росії секретар Катеринославського комітету РСДРП(б) і голова Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів. В партії очолював так звану катеринославську фракцію, яка виступала за окупацію України російськими радянськими військами та сприяв входженню Катеринославщини до складу Донецько-Криворізької Радянської Республіки.

З жовтня 1918 р. до березня 1919 р. — перший секретар ЦК КП(б)У, член Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України. У 1919 році — голова Раднаркому України, в 19191920 рр. — секретар Катеринославського губкому КП(б)У.

1921 — входив до складу радянської делегації на мирних переговорах з Польщею і підписав разом з Ю.Коцюбинським від УСРР Ризький мирний договір 1921.

19211923 — секретар Донецького губкому КП(б)У.

19231925 — перший секретар ЦК КП(б)У. Перебуваючи на цій посаді, чинив опір проведенню політики українізації, за що був звинувачений українськими націонал-комуністами в російському шовінізмі.

1925 — відкликаний з України до Москви.

19251927 — заступник голови Вищої Ради Народного Господарства СРСР, 19271930 і 19341937 — заступник голови Держплану СРСР.

З 1930 р. очолював Економічний інститут червоної професури

19321936 — директор Економічного інституту Комуністичної академії.

Був членом ЦК ВКП(б).

Заарештований органами НКВС і усунений як можливий політичний противник Й.Сталіна.

Джерела[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.