Ганс Кельзен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганс Кельзен
Hans Kelsen1.jpg
Ім'я при народженні Ганс Кельзен( Hans Kelsen)
Народився 11 жовтня 1881(1881-10-11)
Прага
Помер 19 квітня 1973(1973-04-19) (91 рік)
Орінда біля Берклі (Каліфорнія)

Ганс Ке́льзен (нім. Hans Kelsen, 11 жовтня 1881, Прага — 19 квітня 1973, Орінда поблизу Берклі (Каліфорнія)) — австрійський та американський юрист і філософ, один з основних теоретиків правового позитивізму, основоположник концепції конституційного суду та конституційного контролю, засновник і суддя першого такого суду — Конституційного суду Австрії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 1881 у в єврейській сім'ї, у дворічному віці переїхав з батьками у Відень. Перші роботи присвячені історії та проблемам державного права, зокрема, поглядам на це питання Данте Аліг'єрі. В 1918 у став професором Віденського університету і брав участь у розробці конституційних законів післявоєнної Австрії. Видавав «Журнал публічного права». Після 12 років роботи в Конституційному суді Австрії, творцем якого був він сам, Кельзен вважав за краще перебратися у Німеччину, де в 1930 році отримав кафедру в Кельнському університеті . В 1934 він опублікував книгу «Чиста теорія права» (Reine Rechtslehre; інший переклад — «Чисте вчення про право»), і з цього часу він постійно вважається одним з провідних філософів в галузі права.

Прихід до влади нацистів змусив його переїхати в середині 1930-х років в Женеву, а незабаром після цього в рідну Прагу. Після окупації Німеччиною Чехословаччини Кельзен в 1940 емігрував до США, де прожив до кінця життя.

Юридична школа у Гарварді — перше місце його роботи в Штатах — виявилася негостинна до нього; після того як він пропрацював рік на посаді запрошеного наукового співробітника (research associate), адміністрація вирішила, що його внесок у академічний розвиток Юридичної школи не надто перспективний. У віці 62 років, на нижчій точці кар'єри, він переїхав до Каліфорнійського університету в Берклі, де пропрацював у відділенні політології аж до виходу на пенсію. До кінця життя Кельзен не припиняв наукової діяльності, яка тривала майже 70 років. Смерть перервала роботу Кельзена над найбільш узагальнюючої книгою — Allgemeine Theorie der Normen (Загальна теорія норм) — 400-сторінковим трактатом, задуманим як твір ще більшого об'єму.

Сприйняття — Критика — Реакція[ред.ред. код]

Цей розділ окреслює сприйняття і критику творів і досліджень Кельзена протягом його життя. Також він розповідає про наукове сприйняття інтелектуального спадку вченого після його смерті в 1973 р. Протягом всього свого життя Кельзен посідав вельми авторитетне місце, що відображає його широкий внесок у юридичну теорію і практику.

Лічені дослідники права могли порівнятися з ним у здатності привертати і часто поляризувати юридичні погляди протягом свого життя, поширюючи сприйняття своєї ідейної спадщини і після смерті. Одним з показових прикладів є впровадження та розвиток ним терміна "основна норма" (Grundnorm).

Kelsen's defense of the Nuremberg war crime trials received explicit criticism by Joseph Raz in recent years.

Основна норма[ред.ред. код]

Що стосується первинного використання Кельзеном терміну"основна норма" , його попередник з'являється в працях Адольфа Меркля у Віденському університеті. Меркль розробляє структурний дослідницький підхід до розуміння права як ієрархії норм, де доказом дійсності (обов'язковості) нижчої норми є дійсність вищої норми права. Кельзен пристосував і засвоїв більшість підходів Меркля у своїй роботі "Чиста теорія права" в її оригінальній версії (1934 р.) та у виправленому варіанті (1960 р.). Для Кельзена важливість основної норми була значною мірою подвійною. Вона позначає логічний регрес ієрархічних відношень між нормами, що приводить до такої норми, яка в підсумку не буде нижчою по відношенню до якоїсь іншої норми. Її друге значення Кельзен пов'язує з поняттям повністю централізованого правопорядку на відміну від існування децентралізованих форм управління і відповідних правопорядків.

Інший варіант сприйняття терміну походить від досить тривалих спроб прочитання Кельзена як неокантівця в світлі його ранніх взаємовпливів з Германом Когеном в 1913 році, пов’язаних з публікацією його дисертації з публічного права в 1911 році. Коген був провідним неокантівцем того часу і на Кельзена вплинуло багато ідей, які Коген висловив в опублікованій ним рецензії на роботу Кельзена. Кельзен наполягав на тому, що він ніколи не використовував цей матеріал в написанні своєї книги, хоча йому подобалися ідеї Когена самі по собі. Це призвело до одних з найтриваліших дебатів в спільноті Кельзена з приводу того, чи став він неокантівцем після його зустрічі з Когеном, чи він зумів зберегти свою не-неокантівську позицію, що було, як це стверджував Кельзен, переважаючою обставиною, коли він вперше написав свою книгу в 1911 році.

Неокантівці, заглиблюючись у проблему, могли ввести Кельзена у дискусії з приводу того, чи є існування основної норми суто символічним, чи воно має конкретний фундамент. Це призвело до подальшого розколу всередині цієї дискусії, пов’язаного з тим, як слід сприймати термін «основна норма»: як, з одного боку, невід'ємну частину гіпотетичної конструкції Ганса Вайхінгера «начебто» чи в іншому аспекті. В останньому разі, ті, хто прагне практичного прочитання терміна, співвідносять термін з чимось прямо і конкретно порівнюваним з федеральною конституцією суверенної держави, відповідно до якої організовуються всі регіональні і місцеві закони, і вище якої не може бути жоден закон. [1]

У різних контекстах Кельзен міг вказувати на свої уподобання по-різному, деякі неокантівці стверджували, що в кінці життя Кельзен в значній мірі дотримувався символічного прочитання терміна при використанні в неокантівському контексті [2] що він і підтвердив. Неокантівське прочитання Кельзена може бути додатково розділене на три підгрупи, кожна з яких представляє своє власне порчитання значення «основної норми» і які можуть бути позначені як: (а) Марбурзькі неокантівці, (б) Баден-Баденські неокантівці і (в), його власне Кельзенське прочитання неокантівської школи, з яким часто асоціюються його роботи на цю тему, підтвердження чому знайдено у його відповіді Когену приблизно у 1911-1914 роках.

Основні роботи німецькою мовою[ред.ред. код]

  • Die Staatslehre des Dante Alighieri (Wien, 1905)
  • Hauptprobleme der Staatsrechtslehre (1911, 2. Aufl. 1923)
  • Vom Wesen und Wert der Demokratie (1920, 2. Aufl. 1929)
  • Österreichisches Staatsrecht (1923)
  • Allgemeine Staatslehre (1925)
  • Die philosophischen Grundlagen der Naturrechtslehre und des Rechtspositivismus (1928)
  • Reine Rechtslehre (1934; 2. Aufl. 1960)
  • Vergeltung und Kausalität (1941, опубл. 1946)
  • Was ist Gerechtigkeit? (Wien, 1953)
  • Sozialismus und Staat. Eine Untersuchung der politischen Theorie des Marxismus, Wien 1965
  • Allgemeine Theorie der Normen (1979, ПОСМ.)

Основні роботи англійською мовою[ред.ред. код]

Переклади українською мовою[ред.ред. код]

  • Кельзен Г. Беззмістовність поняття справедливості у Платона / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VI Харківських міжнародних Сковородинівських читань (28-29 вересня 1999 р.). – Харків : Університет внутрішніх справ, 1999. – С. 282-286.
  • Кельзен Г. Правопорядок / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Практична філософія та правовий порядок. Збірка наукових статей. – Харків: Центр Освітніх Iніціатив, 2000. – С. 324-331.
  • Кельзен Г. Чисте Правознавство. З додатком: Проблема справедливості / Переклад з німецької Олександра Мокровольського. - Київ : Юніверс, 2004. - 496 с.
  • Кельзен Г. Чи є специфічна «юридична» логіка? / Класики юриспруденції та філософії права / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. – Харків, 2008, №1 (6), жовтень. – С. 131-136.
  • Кельзен Г. Функція конституції / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. – Харків: ХЕПУ, 2011. -  №2 (11), жовтень. – С. 104-112.
  • Кельщен Г. Про сутність і цінність демократії / Г.Кельзен; пер. з нім. Олександр Мокровольський. - Харків: ВНТЛ-Класика, 2013. - 139, [1] с.

Література про Кельзена українською мовою[ред.ред. код]

  • Абашник В. Передмова до публікації Ганса Кельзена «Беззмістовність поняття справедливості у Платона» // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань (28-29 вересня 1999 р.). – Харків : Університет внутрішніх справ, 1999. – С. 280-281.
  • Абашнік В. Примітки та післямова перекладача до статті Ганса Кельзена «Чи є специфічна «юридична» логіка?»] // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. - Харкiв 2008, №1 (6), жовтень. - С. 136-138.
  • Абашнік В.О. Післямова «Чисте правовчення Ганса Кельзена» та примітки перекладача // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. – Харків: ХЕПУ, 2011. - №2 (11), жовтень. - С. 113-116.
  • Ковтонюк А.М. Ганс Кельзен і його чиста теорія права // Університетські наукові записки. - 2007. - №1 (21). - С. 28-32.
  • Абашнік В. Ганс Кельзен - видатний австро-американський юрист з українським корінням // Філософія права і загальна теорія права / Науковий журнал. – 2012. - №1. С. 244-249.
  • Абашнік В. Поняття «ґрунтовна норма» у Ганса Кельзена // Філософія права і загальна теорія права / Науковий журнал. – 2012. - №1. - С. 257-264.
  • Абашнік В.О. Ганс Кельзен про демократію та громадянське суспільство // Методологічні засади розбудови громадянського суспільства в Україні. Матеріали міжнародної міжвузівської наукової конференції (м. Харків, 5-6 жовтня 2012 р.) / За ред. проф. П.І. Орлова.  – Харків: Харківський економіко-правовий університет. - 2012. – С. 52-55.
  • Абашнік В.О. Питання демократії у філософії права Ганса Кельзена // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Серія «Право». – Харків 2013. – № 1062. – С. 39-42.
  • Абашнік В.О. Філософсько-правова проблематика робіт Г. Кельзена // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Серія «Право». – Харків 2013. – № 1077. – С. 15-18.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Kelsen, Hans. Das Problem der Souveränität und die Theorie des Völkerrechts. Beitrag zu einer reinen Rechtslehre (The Problem of Sovereignty and Theory of International Law: Contribution to a Pure Theory of Law). Tübingen, Mohr, 1920.
  2. Die Rolle des Neukantianismus in der Reinen Rechtslehre: eine Debatte zwischen Sander und Kelsen, (German Edition) by Hans Kelsen, Fritz Sander (Dec 31, 1988).