Кельтська міфологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ке́льтська міфоло́гія — міфологія кельтського політеїзму, релігія кельтів Залізної Доби.[1] На жаль, кельтська міфологія погано збереглася внаслідок поширення християнства. Також була втрачена мова. Кельтські народи, які зберігали свою мовну чи політичну ідентичність (ґелльські, піктські та бритські племена Британії та Ірландії) залишали свідчення про міфологію предків у письмовій формі протягом усього Середньовіччя.

Огляд[ред.ред. код]

Кельтський бог Сукеллус

Попри те, що у пік свого розквіту кельтський світ був поширений на більшій частині Західної та Центральної Європи, він не був політично об'єднаним та не був однорідним. Внаслідок чого існувала досить велика різниця в релігійних практиках в різних куточках Кельтського світу (хоча бог Луг був поширений серед усіх кельтських племен). Збереглися більше трьохсот назв божеств, яких часто ототожнюють зі схожими Римськими богами, але більшість з них були місцевими або племінними богами і тільки декільком богам широко поклонялися. Проте, із того, що залишилося від кельтської міфології, можна виділити загальні риси, що надають картину можливого єдиного пантеону.

Характер і функції цих древніх богів можна вивести з їх назв, з написів на них, з римських богів, до яких кельтські боги прирівнюються, і подібних фігур з пізніших етапів кельтської міфології.

Кельтська міфологія міститься в ряді окремих підгруп джерел, які як чи інакше стосуються носіїв кельтських мов:

Історичні джерела[ред.ред. код]

Кельтські колеса, можливо відповідають культу бога Тараніса

Внаслідок дефіциту збережених матеріалів гальською мовою, існує припущення, що більшість галльських писемних форм були знищені римлянами, хоча писемність галлів включає в себе елементи грецького, латинського та етруського алфавітів, які також використовували (про це свідчать елементи обітниці написані на галльському і Колінському календарі (en)). Юлій Цезар свідчить про освіченість галів, але також він пише, що їхнім священникам і друїдам було заборонено використовувати письмо для запису певних віршів релігійного характеру (Caesar, De Bello Gallico 6.14), а також зазначив, що Гельвети мали письмовий перепис (Caesar, De Bello Gallico 1.29).

Рим розповсюдив практику громадських написів і припинив владу друїдів на завойованих землях; справді, більшість написів про богів були відкриті в Галлії (сучасна Франція і Північна Італія), Великобританії та інших колишніх (або в даний час) кельтомовних областях вже після римського завоювання.

Попри це ранні Гелли в Ірландії та частинах сучасного Уельсу використовували Огам для запису коротких написів (в основному особисті імена), складніша писемність не була введена в кельтських областях, які не були завойовані Римом до появи християнства. Дійсно, багато гельських міфів були вперше записані християнськими монахами, хоча дещо видозмінено та без первинного релігійного значення.[3]

Міфологія Ірландії[ред.ред. код]

Найстарші міфи, що випливають з Героїчної Доби можна знайти тільки в період раннього середньовіччя Ірландії.[4] Зі все більшим домінування Християнства, кельтські боги та богині повільно повільно зникають з культури. Матеріал, що зберігся взятий з Туата Де Дананн і Фоморів, що лежить в основі тексту «Cath Maige Tuireadh» («Битви при Маг Туіред»), а також частина історії орієнтованої «Lebor Gabála Érenn» («Книга Вторгнень»). В Туата Де Дананн представлені функції людського суспільства, такі як царювання, ремесла та війни, а у Фоморів описано хаос і дику природу.

Дагда[ред.ред. код]

Вважається, що верховним богом ірландського пантеону був Дагда.[5] За подобою Дагда були створені люди та інші божества завдяки тому, що він втілював ідеальні ірландські риси. Кельтські боги також вважались в клані через відсутність спеціалізації і невідоме походження. Особливий характер Дагди зображує його як пародійну постать в Ірландській міфології, і деякі автори навіть зробили висновок, що він був особою якій довірили бути достатньо доброзичливим, щоб терпіти жарти на свій власний рахунок.

Ірландські казки зображують Дагду як фігуру влади, озброєного списом. В Дорсеті є відоме зображення на землі фалічного гіганта, відомого як Гігант Керн Аббас з кийком, врізаною в крейдяну землю. Хоча це ймовірно було зроблено у відносно сучасні часи (ера Англійської громадянської війни) це довгий час вважалося зображенням Дагди. В Галлії є припущення що Дагда пов'язаний із Сукеллосом, озброєним молотом і чашею.

Морріган[ред.ред. код]

Морріган була кельтською триєдиною богинею битви в Ірландії.[6] Вона була відома як Морріган, але в різних частинах вона була розділена на так званих Немен, Маха, і Бадб (серед інших, менш поширених імен), кожна з них представляла різні аспекти бою. Найбільш відома за участь у «Викрадення бика з Куальнге».

Луг[ред.ред. код]

Бог, який найчастіше з'являється в казках — Луг. Він очевидно залишок ранішого, поширенішого бога Лугуса, присутність якого в Кельтській релігії очевидна з числа географічних назв Кельтського світу, в яких трапляється його ім'я . Найбільш відомими з них є міста Лугдунум (сучасне французьке місто Ліон), Лугдунум Батаворум (сучасне місто Катвейк, за 10 кілометрів на захід від Лейден) і Лукус Августі або Λοuκος Λuγούστον (сучасне місто Луґо). Луг описується в Кельтських міфах як останній доданий до списку божеств. В Ірландії свято називалося Lughnasa (сучасна ірландська назва ірл. lúnasa) було проведено в його честь.

Інші[ред.ред. код]

До інших важливих божеств відносяться Бриджіт, дочка Дагда, Аібел, Айне, Маха, і окрема богиня Ейра (ірл. Ériu). Примітним є Епона, богиня коней, святкується скачками на літньому фестивалі. Значними ірландськими богами є Нуада Airgetlám, перший цар з Туатха Де Данаан, Гоібніу, коваль і пивовар; Діан Кехт, покровитель зцілення, і бог моря Мананнан Мак Ліра.

Міфологія Уельсу[ред.ред. код]

Зображення Ліра (ірл. Llŷr) і лебедів

Про дохристиянські вірування Британії відомо менше, ніж про вірування в Ірландії. Важливі відбитки британської міфології з'являється в «Чотирьох Гілках Мабіногі» («Four Branches of the Mabinogi»), особливо в назвах декількох персонажів, таких, як Ріаннон, Teyrnon і Bendigeidfran ("Бран [Ворон] Блаженний). Інші персонажі, цілком ймовірно, походять з міфологічних джерел, а також різні епізоди, такі, як поява Арауна, a king of the Otherworld seeking the aid of a mortal in his own feuds, і розповідь про героя, який не може бути вбитий, за винятком при здавалося б, суперечливі обставини, можна простежити по всьому індоєвропейських міфів і легенд. Діти Ліра ('море' = ірландський Лір) у другій і третій гілок та дітей — Дона (Дану в Ірландії і ранній індо-європейській традиції) в «Четвертій Гілці» є основними важливими фігурами, але казки самі не є первинними міфології.

Далі міфологічні імена Валлійською мовою відображені у розповідях і традиціях, особливо в казці «Кіллох і Олвен», де ми знаходимо, наприклад, Мабон Ар Модрон («Божественний Син Божественної Матері»), так і в «Тріадах острову Британії». Дійсно, хоча й існує багато спільного з ірландською міфологією, але, можливо, не було єдиного британської міфологічної традиції як такої. Яким би не було їх походження, вцілілий матеріал був вміло використаний в літературних шедеврах, які стосуються питань культури в Уельсі в ранньому і пізньому Середньовіччі.

Залишки галльських та інших міфологій[ред.ред. код]

Тараніс (З Кельтським колесом та блискавкою), Le Chatelet, Gourzon, Haute-Marne, France.

Кельти також поклонялися іншим божествам, про яких ми знаємо трохи більше, ніж про їх імена. Класичні письменники зберегли кілька фрагментів легенд і міфів, які можливо є кельтськими.[7]

За словами сирійського ритора Лукіана, Огміос очолював групу чоловік, прикутих вухами до його язика, як символ сили його красномовства.

Римський поет Лукан (І століття н. е.) згадує богів Тараніс, Тевтатес і Єзус, але існує мало доказів того, що це були важливі кельтські божества.

Ряд творів мистецтва, монети і вівтарі може зображувати сцени з втрачених міфів, такі як уявлення «Тарвос Тріґаранус долає змієподібне створіння», як показано на малюнку.

На ряду з присвятами, які надають нам імена богів, є також зображення божеств, яким ніякого імені ще не дали. Серед них зображення триголового або триєдиного бога, бога на колінах, бога зі змією, бога з колесом.[8] Деякі з цих ідолів можна знайти в Добу Пізньої Бронзи торф'яних боліт у Великобританії ,[9] вони були широко розповсюджені у всій Кельтській культурі. Розповсюдження деяких ідолів, зазначене на карті, показує, що вони були швидше за все племінними і розповсюджувалися у напрямку торговельних шляхів. Ідол триголового бога був центральним у бельгів між річками Уаза, Марна і Мозель. Вершник з гігантом на колінах зосереджувався по обидві сторони Рейну.[8]

Коментарі Юлія Цезаря щодо Кельтської релігії та їх значення[ред.ред. код]

Золоте колесо із символами, Верхня Марна

Розповіді про кельтських богів Галлії вміщені Записках про галльську війну. При цьому він називає п'ять основних богів, яким поклонялися в Галлії (відповідно до практики того часу, він дає імена найбільш схожих до римських богів) і описує свою роль. Меркурій був найшанованішим із усіх божеств. Меркурій вважався покровителем усіх мистецтв (часто таким зображували Луга), прихильник авантюристів і торговців, і наймогутніша сила в області торгівлі і прибутку. Наступними галли шанують Аполлона, Марса, Юпітера і Мінерву. Аполлон розсіює хвороби, Мінерва заохочує розвиток вмінь та майстерності, Юпітер керує небесами і Марс впливає на війні. На додаток до цих п'яти божеств, він згадує, що галли вели свій родовід від Dis Pater.[10] MacBain стверджує, що Аполлон відповідає ірландському Лугу, Меркурій — Мананнан Мак Ліру, Юпітер — Дагді, Марс — Нету, і Мінерва — Бріджит.[11]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cunliffe, Barry, (1997) The Ancient Celts. Oxford, Oxford University Press ISBN 0-19-815010-5, pp. 183 (religion), 202, 204-8.
  2. O'Rahilly, T. F. (1946. (reprinted 1964, 1971, 1984)). Early Irish History and Mythology. Dublin: Dublin Institute for Advanced Studies. ISBN 0-901282-29-4. 
  3. Ross, Anne (1972). Everyday Life of the Pagan Celts. Carousel Books. с. 168–170. ISBN 0 552 54021 8. 
  4. Jackson, Kenneth Hurlstone (1971). A Celtic Miscellany. Penguin Classics. с. 27–28. ISBN 0 14 044.247 2. 
  5. Geddes & Grosset Ltd (1997). Dictionary of the Celts. Brockhampton Press London. с. 41. ISBN 1 86019 709 4. 
  6. Geddes & Grosset Ltd (1997). Dictionary of the Celts. Brockhampton Press London. с. 130. ISBN 1 86019 709 4. 
  7. Paul-Marie Duval. 1993. Les dieux de la Gaule. Éditions Payot, Paris. ISBN 2-228-88621-1. pp. 94-98.
  8. а б Powell, T.G.E. The Celts. Thames & Hudson, London. 1958.
  9. Chadwick, Nora. The Celts. Pelican Books. 1970.
  10. Ross, Anne (1972). Everyday Life of the Pagan Celts. Carousel Books. с. 208. ISBN 0 552 54021 8. 
  11. MacBain, Alexander (1976). Celtic Mythology and Religion. Folcroft Library Editions. с. 69–75. ISBN 0841460434. 

Бібліографія[ред.ред. код]

  • de Vries, Jan, Keltische Religion (1961).
  • Duval, Paul-Marie, Les Dieux de la Gaule, new ed. updated and enlarged (1976).
  • Green, Miranda J. Dictionary of Celtic Myth and Legend New York: Thames and Hudson, 1992. ISBN 0-500-27975-6.
  • MacCana, Proinsias. Celtic Mythology. New York: Hamlyn, 1970. ISBN 0-600-00647-6.
  • Mac Cana, Proinsias, The Learned Tales of Medieval Ireland (Irish Literature — Studies), Dublin Institute for Advanced Studies (1980): ISBN 1-85500-120-9.
  • MacKillop, James, Dictionary of Celtic Mythology. Oxford: Oxford University Press, 1998. ISBN 0-19-280120-1.
  • Maier, Bernhard, Dictionary of Celtic religion and culture, Boydell & Brewer 1997 ISBN 9780851156606.
  • Monaghan, Patricia. The Red-Haired Girl from the Bog: The Landscape of Celtic Myth and Spirit. New World Library, 2002. ISBN 1-57731-190-6.
  • O'Rahilly, Thomas F. Early Irish History and Mythology (1946, reissued 1971).
  • Rhys, John, Lectures on the Origin and Growth of Religion as Illustrated by Celtic Heathendom 3rd ed. (1898, reprinted 1979).
  • Sjoestedt, M. L., Gods and Heroes of the Celts. 1949; translated by Myles Dillon. repr. Berkeley, CA: Turtle Press, 1990. ISBN 1-85182-179-1.
  • Stercks, Claude, Éléments de cosmogonie celtique (1986).
  • Vendryès, Joseph, Ernest Tonnelat, and B.-O. Unbegaun Les Religions des Celtes, des Germains et des anciens Slaves (1948).
  • Wood, Juliette, The Celts: Life, Myth, and Art Thorsons Publishers (2002): ISBN 0-00-764059-5.
  • Danilo Pennone I Celti, miti e leggende, Stile Regina Editrice, 1990.

Посилання[ред.ред. код]