Кенаса (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київська кенаса
Караимская кенасса в Киеве 4.jpg
Кенаса на вул. Ярославів Вал
Розташування Україна Україна, Київ Київ
Координати 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. / 50.45000; 30.51111Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. / 50.45000; 30.51111
Архітектор Владислав Городецький
Скульптор Еліо Саля
Замовник Соломон Коген
Початок будівництва 1898
Кінець будівництва 1902
Вартість ~ 200 тисяч рублів
Стиль мавританський
Належність караїмізм
Адреса вул. Ярославів Вал, 7

Кенаса́ в Ки́євікенаса, що розміщена за адресою вулиця Ярославів Вал, 7; за декілька десятків метрів від Золотих воріт. Кенаса була побудована з ініціативи Соломона Когена та з благословення київського газана Йосипа Султанського протягом 1898-1902 років архітектором Владиславом Городецьким. Будова відрізняється красою і розкішшю обробки в мавританському-арабському стилі.

Історія будівництва[ред.ред. код]

Караїмська кенаса, 1911 рік

Караїмська громада Києва в 1896 році нараховувала 292 особи. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, доходи від якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 тис. рублів.

Попри те, що в 1897 році Когена розбив параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Коген помер в 1900 році. В заповіті він передбачив, крім іншого, і кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Всього на будівництво було витрачено близько 200 тисяч рублів.

Освячення кенаси[ред.ред. код]

Урочисте освячення кенаси здійснив 27 січня 1902 року гахам Таврійський і Одеський Самуїл Пампулов. На церемонії були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету, інші «офіційні особи».

Споруду було прикрашено чудовим куполом надзвичайної краси з ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого у той час матеріалу - цементу.

Сучасний етап[ред.ред. код]

Караимская кенасса в Киеве 5.jpg

Після встановлення радянської влади кенасу закрили. Діяльність громади було припинено.

З 1926 будівлю передано у користування просвітніх установ. Закриття кенаси було затверджене рішенням Малої ради ВУЦВК від 27 липня 1927 р.

Під час Другої світової війни тут правилася римо-католицька служба Божа, потім діяв ляльковий театр, а з 1952 — кінотеатр повторного фільму «Зоря». З 1981 в будинку розмістився республіканський Будинок актора[1].

Кенасі було завдано непоправної шкоди. Сьогодні храму не вистачає істотної деталі — сферичного купола зі шпилем. У 70-ті роки до кенаси було прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна пройти в будівлю.

Зараз кенаса використовується не за призначенням. Разом із Будинком актора її займає Спілка театральних діячів України (голова — Лесь Танюк).

Вимог про повернення храму караїмам національне товариство «Догунма» не висуває — за останнім переписом у Києві всього 100 караїмів.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Белоусов Андрей. Хазар потомки // Зеркало недели, 30 января — 5 февраля 1999, № 4 (рос.)
  • Альбом «Комплекс караимских кенас в Евпатории и другие кенасы в мире» / сост. В. В. Миреев — Международный институт крымских караимов: Симферополь, Украина: 2006. — 55 стр.
  • «Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник» Галайба В. В., Грузін В. М., Кадомська М. А., Малаков.Д. В. Київ 2010. — 156 стр.

Посилання[ред.ред. код]