Кенаса (Київ)
| Київська кенаса | |
 Кенаса на вул. Ярославів Вал |
|
| Розташування |  Україна,  Київ |
|---|---|
| Координати | 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д.Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. |
| Архітектор | Владислав Городецький |
| Скульптор | Еліо Саля |
| Замовник | Соломон Коген |
| Початок будівництва | 1898 |
| Кінець будівництва | 1902 |
| Вартість | ~ 200 тисяч рублів |
| Стиль | мавританський |
| Адреса | вул. Ярославів Вал, 7 |
| Належність | караїмізм |
Кенаса́ в Ки́єві — кенаса, що знаходиться за адресою вулиця Ярославів Вал, 7; в декількох десятках метрів від Золотих воріт. Кенаса була побудована з ініціативи Соломона Когена та з благословення київського газана Йосипа Султанського протягом 1898-1902 років архітектором Владиславом Городецьким. Будова відрізняється красою і розкішшю обробки в мавританському-арабському стилі.
Зміст |
Історія будівництва [ред.]
Караїмська громада Києва в 1896 році нараховувала трохи більше 200 осіб. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, доходи від якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 тис. рублів.
Попри те, що в 1897 році Когена розбив параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Коген помер в 1900 році. В заповіті він передбачив, крім іншого, і кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Всього на будівництво було витрачено близько 200 тисяч рублів.
Освячення кенаси [ред.]
Урочисте освячення кенаси здійснив 27 січня 1902 року гахам Таврійський і Одеський Самуїл Пампулов. На церемонії були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету, інші «офіційні особи».
Споруду було прикрашено чудовим куполом надзвичайної краси з ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого у той час матеріалу - цементу.
Сучасний етап [ред.]
Після встановлення радянської влади кенасу закрили. Діяльність громади було припинено.
З 1926 будівлю передано у користування просвітніх установ. Закриття кенаси було затверджене рішенням Малої ради ВУЦВК від 27 липня 1927 р.
Під час Другої світової війни тут правилася римо-католицька служба Божа, потім діяв ляльковий театр, а з 1952 — кінотеатр повторного фільму «Зоря». З 1981 в будинку розмістився республіканський Будинок Актора[1].
Кенасі було завдано непоправної шкоди. Сьогодні храму не вистачає істотної деталі — сферичного купола зі шпилем. У 70-ті роки до кенаси було прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна пройти в будівлю.
Зараз кенаса використовується не за призначенням. Разом із Будинком актора її займає Спілка театральних діячів України (голова — Лесь Танюк).
Вимог про повернення храму караїмам національне товариство «Догунма» не висуває — за останнім переписом у Києві всього 100 караїмів.
Література [ред.]
- Белоусов Андрей. Хазар потомки // Зеркало недели, 30 января — 5 февраля 1999, № 4 (рос.)
- Альбом «Комплекс караимских кенас в Евпатории и другие кенасы в мире» / сост. В. В. Миреев — Международный институт крымских караимов: Симферополь, Украина: 2006. — 55 стр.
- «Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник» Галайба В. В., Грузін В. М., Кадомська М. А., Малаков.Д. В. Київ 2010. — 156 стр.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Кенаса (Київ) |
